«Настав час змінити те, як ми виробляємо і споживаємо, в тому числі для скорочення викидів парникових газів. Трансформація продовольчих систем має вирішальне значення для досягнення всіх цілей сталого розвитку»
Антоніу Гутерріш, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй (ООН), 2020
Майже половина придатної для життя поверхні землі у світі, використовується для сільського господарства. Понад 80% сільськогосподарських угідь у світі зайнято під виробництво м’яса, молока та кормів для тварин. Оскільки глобальний попит на продукти харчування тваринного походження зростає, сільське господарство все більше зазіхає на дикі території, що залишилися у світі. Екосистеми, система життєзабезпечення планети, зазнають дедалі більшого тиску – аж до колапсу.
Крім того, інтенсифікація рослинництва для виробництва кормів для тварин прискорила деградацію земель і ґрунтів. ООН попереджає, що за нинішніх темпів, продуктивності світових ґрунтів залишилося менше 60 років.
У фільмі «Фармагедон: Справжня ціна дешевого м’яса (2014), генеральний директор Compassion in World Farming Філіп Лімбері створив загальнодоступну та інформативну ілюстрацію того, як промислове тваринництво опинилося в епіцентрі провальної продовольчої системи з величезним впливом на тварин, людей та планету.
У лютому 2021 року у звіті Chatham House «Вплив продовольчої системи на втрату біорізноманіття», опублікованому в партнерстві з CIWF та Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), підкреслено, що глобальна продовольча система є основним чинником втрати біорізноманіття, причому саме сільське господарство становить загрозу для 24 000 з 28 000 (86%) видів, що перебувають під загрозою зникнення. Вона також підкреслила, що втрата біорізноманіття буде прискорюватися, якщо глобальне виробництво продуктів харчування не припинить слідувати «парадигмі дешевшого продовольства» – виробляти більше їжі за нижчими цінами за рахунок збільшення витрат на виробничі ресурси.
Наслідки виробництва дешевшої їжі не обмежуються втратою біорізноманіття. Глобальна продовольча система є основним рушієм зміни клімату, на її частку припадає близько 30% усіх викидів, спричинених людською діяльністю. На тваринництво припадає 14,5% цих викидів, на нього припадає більше парникових газів, ніж на прямі викиди від світової транспортної галузі.
У міру того, як людство збільшується, сільськогосподарське навантаження та індустріалізація сільського господарства завдають незворотної шкоди біорізноманіттю, лісам, ґрунтам і водам. Це призводить до того, що все більше диких тварин вимирає, і природа перевантажена. Відступаючи, природа перестає надавати такі важливі для нас послуги, як запилення, відновлення ґрунту та поглинання вуглецю.
За звичайної моделі виробництва та споживання продовольства ми продовжуватимемо зазнавати невдач. Споживання м’яса та молочних продуктів продовжуватиме зростати відповідно до збільшення населення планети та зростання ВВП; багато планетарних меж, які забезпечують стабільність та стійкість планети, продовжуватимуть порушуватися, і до 2050 року лише сільськогосподарський сектор викидатиме достатньо парникових газів (ПГ), щоб досягти повного обсягу викидів, необхідного для підвищення температури на два градуси за Цельсієм.
Джерело: CIWF
Переклад та адптація: Олександр Богачик