Походження свиней

Сучасні домашні свині походять від дикого європейського кабана і були одомашнені 8-9 тисяч років тому. Дикий кабан був широко розповсюджений у Старому світі і займав різні ареали і ніші (Frädrich 1974). Дикі свині мають свій ареал розповсюдження який найчастіше знаходиться в районі лісів і річок. Територія населена свинями в природі, завжди включає воду, територію годівлі, місця для відпочинку, і місця для охолоджування, чухання і дефекації. Свині можуть займати ареал від 100 до більше як 2500 га в залежності від наявності їжі.

Добробут свиней у промислових системах утримання

У промислових системах утримання до розумних, чутливих, соціальних тварин ставляться швидше як до машин — певних механізмів по виробництву продуктів. Такий підхід створює багато проблем добробуту свиней. Намагаючись отримати якнайбільше продукції при найменших затратах, виробники збільшують кількість тварин на одиницю площі, утримують свиноматок у станках щоб запобігти агресії, та полегшити обслуговування тварин.

 Cвиноматки

ows_165Розглядаючи індивідуальне утримання свиноматок на прив’язі, або у фіксаційних чи звужених (клітках) станках з точки зору добробуту, не можна оминути стан їх терпіння, яке тут чітко і тривало виступає (понад 4 тижні) у холостих при підготовці і проведенні осіменіння, та не менше – в цеху опоросу і підсисного вирощування поросят. Крім гіподинамії у них виникають ураження на шкірі, чи за лопатками, викликані прив’яззю, розвиваються різної етології стереотипи. Приймаючи позу „сидячої собаки” у свиноматки, адже це не є для них фізіологічним, виникають тріщини в лонній ділянці тазу, або інші пошкодження в ділянках тазового відділу, чи розвиток запальних процесів ( в т.ч. інфекційної етології) родових шляхів. Не можна применшувати значення обмеження в русі у неможливості прояву таких важливих інстинктів, як риття і побудова гнізда перед родами, при утриманні без підстилки. Це також спричиняє хвороби ратиць і біль постійно супроводжує лягання, вставання і неуможливлює нормальне парування як кнурам так і свиноматкам. Гіподинамія та без підстилкове утримання викликає значну захворюваність кінцівок. Захворювання ратиць також, може призвести до придушування свиноматками поросят. Залежування свиноматок перед родами, стає причиною затягування родів, а звідси, зростання числа неживих поросят. Специфічна проблема при обмежені руху свиноматок — розлади сечовидільної системи (Tillon і Madec, 1984). В зв’язку з відсутністю моціону, обмежені в русі свиноматки мають слабшу серцево-судинну систему і страждають від слабкості кісток і м’язів, це може призвести до кульгавості. До 20% свиней що утримуються у станках, можуть мати проблеми із кінцівками (Smith and Robertson, 1971). Обмеження може також призводити до збільшення розладів відтворення, зокрема, свиноматки довше досягають статевої зрілості, вони мають проблеми із тічкою і неспроможністю завагітніти (Jensen і інші, 1970; Fahmy і Dufour, 1976).

Свиноматок годують за раціоном “підтримки”, який підтримує їх вагу тіла і розвиток ще не народжених поросят. Проте, свиноматки були виведені, щоб мати високі темпи приросту і великий апетит, тому повинні нормально їсти 2-3 рази щоб отримати необхідну кількість їжі. До того ж, щоденна годівля займає тільки 15 хвилин, в раціоні дуже мало грубого корму тому свині відчувають постійний голод. У США, до сухої їжі додають послаблюючі засоби що запобігає копростазу і компенсує недостатність як моціону, так і грубого корму в раціоні.

Обмежений харчовий раціон і відсутність можливості виконувати поведінку фуражування призводить до розвитку “стереотипів”. Ці – відносно постійні послідовності рухів, які здається не служать ніякій меті. Ці стереотипи є широко відомими показниками “анормальної” поведінки і вказують на обмежений добробут. Свиноматки в станках можуть виявляти такі стереотипи як наприклад, “кусання перекладини” і “фіктивне жування” більше ніж 22% їх активного часу (Jensen, 1980). Виниклі стереотипи часто супроводяться порушенням репродуктивних функцій, що веде до передчасної вибраковки значного відсотка (до 30%) свиноматок.

В результаті обмеження в бідному оточуючому середовищі, свиноматки стають менш активними і “апатичними” або менш чутливим до їх навколишнього середовища. Це можна порівняти з проявами клінічної депресії (Broom, 1986; 1987).

Свиноматку ставлять у станок для опоросу за 5-7 днів до опоросу. Однією з найбільш не заперечних потреб будь-якої тварини, це мати можливість встати і лягти. Одне із дослідженнь дизайну 23 станків показало, що вони усі не були достатньо широкими і тільки один, був достатньої довжини яка дозволяла нормально лежати (Baxter and Schwaller, 1983). Очевидно що станок для опоросу не відповідає навіть базовим вимогам для свиноматки.

Вперше попадаючи в станок свиноматка демонструє різке занепокоєння і розпач (Vestergaard and Hansen, 1984). Вони постійно “борються” із станком кусаючи і жуючи поперечини, намагаючись рити. Дискомфорт спонукає їх постійно змінювати положення. Свині набагато швидше заспокоюються коли вільно можуть рухатися. Все це показує, що свиноматка поміщена у станок для опоросу страждає від поведінкового стресу який підвищується. Цей стрес збільшується коли наближається час опоросу, і коли б в нормі, вона б мала будувати гніздо для своїх поросят.

Утримання лактуючих свиноматок з поросятами у клітці на підлозі без підстилки, веде до неможливості уникання болю, який завдають старші поросята в зв’язку з тим, що їх нічим зайнятись і вони постійно турбують свиноматку. В результаті, це часто є причиною ослаблення материнського інстинкту, що найкраще видно у первісток. Крім зникання материнської поведінки може виникати оборонно-агресивний рефлекс, що переходить в канібалізм і веде до економічних збитків.

Поросята

piglets(250x187)У числі основних проблем добробуту поросят – небезпека бути роздавленими свиноматкою. Передбачається, що висока частота випадків розчавлювання поросят – результат занадто багатоплідних виводків (результат генетичної селекції) і «незграбних» спроб свиней лягти (результат дискомфорту і поганого фізичного стану тварин унаслідок недостатньої фізичної активності). Використання спеціальних кліток (станків) для опоросу в значній мірі оберігає поросят від небезпеки бути роздавленими, проте накладає жорсткі поведінкові обмеження на свиней.

Поросятам у віці 2-3 днів часто обламують ікла за допомогою спеціальних щипців або сточують їх, використовуючи для цього спеціальний електричний інструмент; ці операції зазвичай проводяться без анестезії. Звичайно це пояснюють тим, що поросята гострими зубами можуть поранити один одному мордочки або пошкодити соски свиноматці. Залишається гадати, як тоді багатьом виробникам удається уникнути проблем з травмами рила поросят і сосків свиноматок, не удаючись при цьому до обламування іклів. Обламування іклів – дуже хвороблива процедура, і всі фермерські господарства повинні як мінімум спробувати певний час обійтися без неї – можливо, в ній просто не буде необхідності.

Поросятам у віці 2-3 днів часто купірують (підрізують) хвости. Як правило, це робиться без анестезії – навіть в ЄС, де закон забороняє проводити подібну операцію без спеціального ветеринарного дозволу, який видається лише у виняткових випадках. При обрізанні хвоста інколи видаляють його кінчик, а інколи – основну частку, залишаючи лише короткий обрубок. Хвости купірують для того, щоб запобігти випадкам так званого канібалізму у відгодівельних свиней (кусання хвостів). Передбачається, що багато аспектів загальноприйнятої практики розведення свиней можуть сприяти спалахам канібалізму. Серед таких аспектів наголошуються, наприклад, бідне місце існування (повністю або частково гратчасті підлоги без необхідної підстилки) і висока щільність поголів’я, хоча треба відзначити, що час від часу, випадки канібалізму наголошуються і у тварин, що утримуються в солом’яних загородах при низькій щільності поголів’я на одиницю площі. Якщо тваринам на фермі доводиться в плановому порядку купірувати хвости, то необхідно зменшити щільність поголів’я на відгодівлі і поліпшити місце їх існування. Бажано забезпечити тварин спеціальною підстилкою, яку вони могли рити.

В більшості своїй поросята у віці 2-3 днів піддаються кастрації, як правило, – без анестезії. Це робиться для того, щоб уникнути так званого «запаху кабана». Це сильний специфічний запах, властивий м’ясу статевозрілих некастрованих тварин, причиною якого, – присутність в м’ясі певних гормонів. Деякі ринки звертають на цю проблему менше уваги, до того ж у свиней, забитих при відносно невеликій вазі (менше 90 кг) цей запах відчувається значно менше. Окрім цього, у деяких порід рівень гормону, що є причиною цього запаху, від природи нижчий, ніж у інших.

У дикій природі поросята відлучаються від матері у віці 7 – 12 тижнів. З метою збільшення кількості поросят, приведених однією свинею протягом одного року, їх часто відлучають від матери у віці 3 або 4 тижнів. Різка зміна раціону часто приводить до виникнення діареї, а незрілість імунної системи підвищує сприйнятливість поросят до хвороб. Проблема ще більш загострюється стресом, пережитим поросятами унаслідок різкої втрати контакту з матір’ю, і бідним місцем існування тварин. При системах утримання в спеціальних металевих клітках з відкритим верхом відлучені поросята виявляються поміщеними в нудне і одноманітне місце існування, що жорстко обмежує їх поведінку.

Проблемою утримання в промислових системах (вирощування) поросят є втрата ними природних реакцій гри, реакцій оборони і втечі, які є основою розвитку адаптації. Якщо в станку мало місця, або поросят надто рано відлучають від свиноматок, що порушує природні контакти між особинами гнізда, тварини втрачають можливість набування досвіду, що не дозволяє їм реально оцінювати загрозу . Також ранній відйом веде до стресу, зниження імунітету та діарей. У промисловій технології нестача підстилки, зокрема в станках для молодих особин як середовища маніпулювання і забав, веде до прояву неспецифічних зацікавлень, наприклад, частинами тіла інших поросят що веде до калічення (обгризання хвостів, вух і генітальної області). Налякані, поранені поросята намагаються годинами оборонятися стоячи чи сидячи в позі “сидячої собаки”. Якщо на відгодівлю сформувати в одні і ті ж групи вирощених на підстилці і на бетонній підлозі (без підстилки) поросят, особини з безпідстилкових станків будуть відпочивати менше навіть при умові, що на них інші нападати не будуть. Ремонтні свинки взяті з гнізд маток, що знаходились на відгодівлі, як правило, стоять або сидять протягом часу усієї вагітності і тоді коли їх переводять в індивідуальні станки, це не сприяє нормальним родам та нормальному перебігу післяродового періоду.

Свині на відгодівлі

Основні проблеми, пов’язані з добробутом відгодівельних свиней, – висока щільність поголів’я, бідне і беззмістовне середовище і в результаті цього – випадки кусання хвостів, боків і вух, темрява усередині приміщень, високий вміст аміаку в повітрі, що стає причиною частих випадків респіраторних захворювань. Відсутність підстилки сприяє хворобам кінцівок та неможливістю виявлення природної поведінки фуражування.

Тваринники часто ставляться до свиней як до механізмів що породжує жорстоке поводження з ними, збільшення стресу тварин та послаблення їх резистентності.