Тваринництво — це не просто галузь економіки; це багатовікова соціальна та культурна спадщина, а для багатьох громад по всьому світу — спосіб життя. Тваринництво забезпечує економічні вигоди, екологічні послуги та допомагає годувати населення планети, що постійно зростає. Поряд із ним стрімко розвивається аквакультура, яка сьогодні забезпечує понад половину світового споживання тваринного білка.
Однак сьогодні цей сектор стикається з серйозною критикою через вплив на викиди парникових газів, деградацію довкілля, загрозу біорізноманіттю та умови утримання тварин. Щоб зберегти цінність галузі, методи ведення господарства повинні еволюціонувати, і саме здоров’я та добробут тварин мають стати ключовими чинниками її сталості.
Тваринництво як серце глобальних викликів
Тваринництво та аквакультура є основним джерелом доходу для мільярдів людей. У світі близько 1,7 мільярда осіб безпосередньо залежать від тваринництва, а 800 мільйонів — від малого рибальства та аквакультури.
Важливо зазначити соціальний аспект: 70% працівників у секторі тваринництва та 50% в аквакультурі — це жінки. Для них володіння дрібною рогатою худобою, птицею чи рибними ставками часто є єдиним доступним фінансовим активом, що допомагає оплачувати навчання дітей чи медичні витрати, сприяючи розширенню їхніх прав і можливостей.
Проте хвороби тварин ставлять цей добробут під загрозу. За оцінками, близько 20% світового обсягу тваринницької продукції втрачається через хвороби, що підриває економічну стабільність мільйонів сільських жителів. До 2050 року світові знадобиться на 20% більше тваринного білка, тому здатність запобігати та контролювати хвороби стає питанням глобальної продовольчої безпеки.
Екологічний відбиток: Як здоров’я тварин рятує планету
Існує хибне уявлення, що тваринництво — це лише експлуатація ресурсів. Насправді, покращення здоров’я тварин безпосередньо знижує навантаження на довкілля. Хворі тварини менш продуктивні, повільніше ростуть і гірше засвоюють корми. Це означає, що для отримання тієї ж кількості продукції потрібно більше тварин, більше води, землі та ресурсів, що призводить до зростання викидів.
Дослідження підтверджують, що покращення здоров’я тварин може суттєво зменшити викиди парникових газів:
- Зниження поширеності репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (РРСС) з 60% до 10% може зменшити інтенсивність викидів на 22,5%.
- Зменшення випадків ящура у великої рогатої худоби з 45% до 5% знижує викиди на 9,11%.
- У країнах Сахелю навіть невелике зниження смертності телят і дорослої худоби може призвести до 17% скорочення викидів метану при тій самій кількості виробленого м’яса.
Крім того, тваринництво є єдиним способом сталого використання земель, непридатних для рослинництва (гори, посушливі регіони), які складають понад 40% поверхні суші. Близько 1,3 мільярда гектарів пасовищ не можуть бути перетворені на ріллю через рельєф чи бідність ґрунтів. Тут худоба перетворює природні ресурси на їжу та сировину, підтримуючи життя місцевих громад.
Концепція «Єдине здоров’я»: Захист людей і екосистем
Здоров’я тварин нерозривно пов’язане зі здоров’ям людей. 3 з 5 нових інфекційних хвороб людини мають тваринне походження. Стрімке поширення таких хвороб, як пташиний грип, який уже почав вражати ссавців, створює реальний ризик пандемій для людства.
Ключовим елементом концепції «Єдине здоров’я» є боротьба з антимікробною резистентністю. Відповідальне використання антибіотиків, інвестиції у вакцинацію та біобезпеку дозволяють не лише захистити тварин, а й зберегти ефективність ліків для людей, запобігаючи глобальним кризам охорони здоров’я.
Соціокультурна цінність та етичне ставлення
Для багатьох корінних народів тваринництво — це частина їхньої ідентичності та традиційних екологічних знань (TEK), що накопичувалися тисячоліттями. Правильне управління стадами допомагає зберігати пасовища, запобігати заростанню земель та боротися з інвазивними видами.
Етичне ставлення до тварин та забезпечення їхнього добробуту також є вимогою сучасного суспільства. Епідемії хвороб часто змушують вдаватися до масового забою худоби, що має руйнівні психологічні та економічні наслідки для фермерів та негативно сприймається громадськістю.
Шлях до трансформації: Роль WOAH та партнерств
Всесвітня організація охорони здоров’я тварин (WOAH) наголошує, що для побудови сталих систем необхідно перейти від реагування на кризи до їхнього запобігання. Це потребує:
- Зміцнення ветеринарних служб: Ветеринари є головними вартовими на місцях, особливо у віддалених районах.
- Державно-приватного партнерства (ДПП): Такі союзи вже довели ефективність у кампаніях з вакцинації та боротьбі зі стійкістю до антибіотиків.
- Міжнародної співпраці: Ерадикація чуми великої рогатої худоби (Rinderpest) у 2001 році стала яскравим прикладом того, як спільні зусилля можуть назавжди усунути глобальну загрозу.
- Інновацій: Необхідні нові підходи до навчання фермерів, методів діагностики та моделей ведення господарства, що адаптовані до змін клімату.
Висновок
Трансформація тваринництва у сталий сектор — це не просто бажання, а необхідність для виживання людства. Вона можлива лише тоді, коли в центрі політики стоятимуть здоров’я та добробут тварин. Це інвестиція, яка виходить далеко за межі ферм, сприяючи захисту довкілля, економічному процвітанню та глобальній безпеці охорони здоров’я.
Матеріал підготовлений на основі візійного документа WOAH (2024) «Animal health and welfare: cornerstones of sustainable animal farming».