Нова потенційна кліматична криза щойно почалася.
Перетин планетарних меж (ПМ) – концепція, яка визначає дев’ять потенційних екологічних «критичних точок» – може означати приреченість для екосистем і майбутнього людства на планеті. З цих ПМ люди вже перетнули шість з дев’яти меж.
Зараз вчені стверджують, що потенційно існує десята межа, яка залишилася непоміченою і стосується глобальної деоксигенації води в озерах, водосховищах, океанах та інших водних об’єктах.
«Зміна клімату» – це страшний, всеохоплюючий термін, який узагальнює всю антропогенну шкоду, яку людина завдає планеті. Насправді, зміна клімату – це лише одна з багатьох загроз, що стоять перед планетою.
Вперше представлена у 2009 році концепція «Планетарна межа» (ПМ) визначає дев’ять унікальних меж, перетин яких людством може призвести до катастрофи. Хоча зміна клімату є однією з дев’яти меж, список також включає такі питання, як цілісність біосфери, виснаження озонового шару, підкислення океану, зміни в прісній воді тощо. (Звичайно, те, що ми вважаємо зміною клімату, загострює всі ці проблеми, тому в певному сенсі воно залишається ворогом № 1).
Тепер у новому дослідженні вчені стверджують, що до цього списку можна додати 10-ту межу – деоксигенацію води. Деякі водойми у світі (наприклад, басейни Чорного та Балтійського морів, а також різноманітні фіорди) від природи є аноксичними, тобто містять мало або зовсім не містять кисню. Але поширена деоксигенація – це зовсім інше, оскільки вона впливає на раніше оксигенізовані водойми в усьому світі і в різному ступені.
За даними дослідників, за останні 45 років озера та водосховища зазнали втрат кисню на 5,5% та 18,6% відповідно, а рівень кисню в океанах знизився на 2% – це вражаюча кількість кисню, якщо врахувати сукупний розмір океанів. Один з найдраматичніших прикладів деоксигенації – прибережні води біля узбережжя Каліфорнії, де рівень кисню впав на приголомшливі 40% з 1960 року. Результати цього дослідження були опубліковані в журналі Nature Ecology & Evolution.
Андреас Ошліс – співавтор дослідження і професор морського біогеохімічного моделювання в Центрі досліджень океану ім. Гельмгольца GEOMAR в Кілі, Німеччина – детально описує в прес-релізі, як підвищення температури і (неправильне) землекористування можуть спричинити таку швидку деоксигенацію:
«Причинами втрати кисню у воді є глобальне потепління через викиди парникових газів та надходження поживних речовин внаслідок землекористування. Якщо температура води підвищується, здатність кисню розчинятися у воді зменшується. Крім того, глобальне потепління посилює стратифікацію водної товщі, оскільки тепліша, низькосолона вода з меншою щільністю лежить над холоднішою, солонішою глибинною водою внизу. Це перешкоджає обміну між бідними на кисень глибинними шарами та багатими на кисень поверхневими водами. Крім того, надходження поживних речовин з суші сприяє цвітінню водоростей, що призводить до споживання більшої кількості кисню, оскільки більше органічних матеріалів тоне і розкладається мікробами на глибині».
Тварини, що живуть в океані, потребують насиченої киснем води, щоб вижити, і тому ці позбавлені кисню води можуть суттєво вплинути на рибу, мідії та ракоподібних. Згодом це відбивається на харчовому ланцюгу і загрожує екологічним колапсом. І якщо цього було недостатньо, то через мікробіотичні процеси деоксигенована вода може також виробляти закис азоту і метан – два сумнозвісні парникові гази. Іншими словами, втрата кисню у водоймах Землі може спричинити цілу зливу кліматичних катастроф, які означатимуть приреченість нашої планети.
«Розчинений кисень регулює роль морської та прісної води в формуванні клімату Землі. Підвищення концентрації кисню залежить від усунення першопричин, включаючи потепління клімату і стоки з розвинених ландшафтів», – сказав Кевін Роуз, професор Політехнічного інституту Ренсселера в Нью-Йорку і провідний автор дослідження, у своїй заяві для преси. «Неспроможність вирішити проблему деоксигенації води, в кінцевому рахунку, вплине не лише на екосистеми, але й на економічну діяльність та суспільство на глобальному рівні».
Людство вже перетнуло шість з дев’яти меж, перерахованих в оригінальній концепції ПБ, і тепер десята межа може швидко приєднатися до цього сумнозвісного клубу. На щастя, рішення є, і воно відоме вже понад століття – усунути викиди, врятувати планету.
Автор: Даррен Орф
Джерело: www.popularmechanics.com
Переклад та адаптація: Богачик Олександр