Розглядаючи тваринництво, необхідно враховувати не лише вплив тварин, але й наслідки виробництва кормів для тварин. Інтенсивне тваринництво в усьому світі дедалі більше покладається на високотехнологічні рішення для подолання його негативного впливу на клімат, біорізноманіття, ґрунти та воду. Наприклад, різні методи управління гноєм можуть бути використані для зменшення викидів метану, закису азоту та аміаку. Точне внесення добрив може зменшити шкідливий вплив на навколишнє середовище непоглиненого реактивного азоту. Різноманітні кормові добавки використовуються для зменшення викидів метану молочними коровами, хоча було проведено недостатньо досліджень, щоб встановити чи мають такі добавки шкідливий вплив на здоров’я молочних корів.
Галузь стверджує, що такі підходи роблять інтенсивне тваринництво більш ефективним, більш стійким. Це словесний виверт. Насправді ці високотехнологічні практики просто роблять інтенсивне сільське господарство дещо менш неефективним, дещо менш шкідливим для довкілля. Більше того, вони діють як замки для інтенсивного тваринництва, припускаючи, що воно може стати сталим. Воно не може. Воно за своєю суттю є неефективним і шкідливим через:
- залежність від згодовування тваринам сої та зернових, таких як пшениця, кукурудза та овес
- велика кількість гною, що виробляється на інтенсивних фермах, який через відокремлення орних і тваринницьких ферм не може бути використаний для удобрювання сільськогосподарських культур, а натомість забруднює воду, повітря і ґрунти, призводить до викидів парникових газів і втрати біорізноманіття.
Автор: Peter Stevenson, CIWF
Переклад і адаптація: Олександр Богачик