За словами захисника тварин Філіпа Лімбері, після десятиліть марнотратства та надмірного споживання суспільство стикається з наслідками життя “так, ніби існує нескінченне літо”.
Наразі 37% світових викидів парникових газів спричинені нашою їжею та способами її виробництва, а третина ґрунтів у світі деградувала через перехід до промислового фермерства, яке покладається на хімічні пестициди та добрива, що порушують природний кругообіг життєдайного ґрунту.
Природа, за словами Лімбері, ” відповідає ударом на удар”, і якщо ми не вживемо заходів, то прийдешні покоління незабаром зіткнуться з так званою вічною зимою, зі збіднілою планетою, меншою кількістю ресурсів, нестабільним кліматом і врожаями, які просто не виростуть.
“Зараз ми бачимо ознаки того, що після нескінченного літа наближається осінь, – пояснив він. “Ми починаємо бачити ознаки зміни клімату, що станеться, якщо обмежені ресурси стануть дефіцитними – паливо, наприклад, – криза навколо доступності продуктів харчування, а також колапс природи, яка є нашою основною системою життєзабезпечення. Як вид, без природи ми не можемо функціонувати”.
У своїй новій книзі “Шістдесят врожаїв, що залишилися” Лімбері описує, як харчова промисловість має руйнівний вплив на нашу планету та екосистему, ставлячи під загрозу не лише повітря, яким ми дихаємо, воду, яку п’ємо, та їжу, яку їмо, а й природу, яку ми цінуємо.
“Наші предки були мисливцями-збирачами і невід’ємною частиною навколишнього середовища”, – говорить автор, чия перша книга “Фармагеддон” стала бестселером.
“Тоді, 10 000 років тому, ми вирішили змінити правила гри і стати землеробами, поселенцями, фермерами, і, по суті, уклали контракт із землею – земля буде піклуватися про нас і давати нескінченні врожаї, але тільки якщо ми теж будемо піклуватися про неї. Одне людське життя тому, одразу після Другої світової війни, ми розірвали цей контракт.
“Ми розірвали цей природний цикл з ґрунтом і почали вирощувати тварин і сільськогосподарські культури на промислових фермах. Тварин забрали з землі, посадили в клітки та ящики, а сільськогосподарські культури вирощували в монокультурі, використовуючи хімічні пестициди та добрива. Так ми дійшли до того, що маємо сьогодні. Лише за останні 70 років ми все зіпсували”.
Ґрунт є не лише життєво важливим для забезпечення надійного постачання продовольства – 95% нашої їжі надходить з ґрунту – але й для пом’якшення наслідків зміни клімату. Здоровий ґрунт не лише здатен утримувати вдвічі більше вуглецю, ніж атмосфера, але й утримує дощову воду, не даючи їй просто стікати назад у річки та море, а отже, запобігаючи повеням.
Отже, щоб забезпечити майбутнє планети, що потрібно зробити? Все зводиться до підходу “трьох “R” – відродження сільської місцевості (regenerating the countryside), переосмислення споживання білка (rethinking protein ) та відновлення дикої природи (rewilding nature).
Лімбері стверджує: “Все зводиться до того, щоб покінчити з промисловим тваринництвом, повернути тварин на землю в рамках ротаційних ферм, які регенерують ґрунт, і повернути біорізноманіття. Ми повинні урізноманітнити наші джерела білка, доповнюючи м’ясо, молоко та яйця з відновлювальних, позитивних систем добробуту тварин альтернативними білками, такими як рослинні, клітинні та ферментовані продукти, які дають можливість отримувати білок набагато ефективніше, без жорстокості, шкоди для природи та клімату.
“Ми всі можемо тричі на день робити реальні зміни для планети та майбутнього наших дітей, обираючи більше рослин, менше м’яса та інших продуктів тваринного походження, а також слідкуючи за тим, щоб ті продукти, які ми їмо, походили з якісних джерел. Це шлях до більш дружнього до тварин і планети виробництва”.
“Кожне покоління прагне залишити у спадок краще майбутнє для наступного покоління – і ми хочемо цього для наступного”, – додав Лімбері, який є виконавчим директором міжнародної організації із захисту сільськогосподарських тварин Compassion In World Farming. “Для цього нам потрібне велике переосмислення, і ми можемо це зробити. Те, що нам потрібно зробити, щоб досягти кращого майбутнього для наступних поколінь, саме по собі є прекрасними, життєствердними рішеннями, що сприяють збереженню живого ландшафту, тож чому б нам цього не зробити?”
Автор: Alice Hinds
Джерело: Sunday Post