Зараз із того, що вціліло, люди намагаються знову запустити підприємства.
На звільненій Харківщині відновлюється сільскогосподарський бізнес. Після майже річного простою та мільйонних збитків підприємці намагаються запустити роботу ферм. Зізнаються: відновлювати птахоферми, корівники, свинарники і ремонтувати елеватори, у нинішніх умовах важко. В окупації фермери подекуди ціною власного життя захищали своїх тварин та зібрані врожаї.
Три десятки корів на одній із ферм пережили 6-місячну окупацію – голодували та лякались вибухів. Після пережитого нині їх добряче відгодовують. Фермери кажуть, рогатих доводилось чи не відбивати у ворога. “Намагались вивезти корову, яка була вагітна, щоб просто з’їсти”, – каже фермер.
Окупація далася взнаки, тварини дуже схудли і стали лякливими, але всіх вдалось вберегти, а ось коней – ні. Десяток кобил із кінного клубу вивезли до Росії, стайні нині напівпорожні. Коней, що лишилися, нічим годувати, адже окупанти поцілили у склад з дворічним запасом корму і усе згоріло.
Своїми скакунами пан Валентин неабияк пишався, тренував їх до змагань, тут виховував і майбутніх наїзників, доки не прийшли росіяни. “Я їх відстоював, вони мене били, серйозно били, отут на проході просто. Були у мене ще тут робітники. Їх тут роздягали, ганяли по гною, залякували автоматами”, – розповідає чоловік.
Аропідприємства окупанти грабували нещадно. Фермерів змушували віддавати врожай, погрожували вбити. Зерносховище, а з ним і десятки одиниць техніки, пан Олексій оберігав як міг. “Я їм казав, що немає ключів запалювання, немає акумуляторів”, – розповідає чоловік.
У серпні росіяни вже готувались вивозити з елеватора врожай, та завадив контрнаступ збройних сил. Після тривалого простою та мільйонних збитків зерносховище потроху наповнюється.
Савинська птахоферма також відновлена після свавілля окупантів і працює перший місяць. Ветеринарка пані Наталя ледь стримує сльози, коли згадує перші дні війни, коли припинилися поставки корму, відгодовувати залишками курчат працівники не стали, аби птахів не забрали окупанти. Більшість курей пороздавали місцевим. Тоді усі підприємці так робили,- аби росіянам не дісталося. “Закрили, вимкнули вентиляцію і все. Ніхто уже не міг сюди ні дійти, ні доїхати. Шкода усього всього. Усім безкоштовно, у кожен двір, у кожні руки давали. Хто скільки міг, стільки і брав”, – розповідає Наталія.
У цій громаді майже пів сотні сільскогосподарських підприємств і кожне з потрощеними ангарами та замінованими полями. “В одному місці 70 гектар, в другому місці 120 гектар, в 3 місці 80 гектар – вся пшениця залишилась”, – розповідає фермер Василь Лациба.
До війни місцеві підприємства давали тисячі робочих місць і на 95 відсотків наповнювали бюджет громади, тож нині головне – аби вони запрацювали. “Затягнули пояси. Все що стосується потреб селищної ради, ми не займаємось благоустроєм до моменту повного відновлення наших підприємств”, – переконує очільниця Савинської селищної військової адміністрації Оксана Супрун.
Великий бізнес потроху запускається, але для повноцінної роботи потрібна масштабна відбудова.
Докладніше див. у сюжеті:
Автор: Вікторія Стрельцова
Джерело: https://tsn.ua