Низку хронічних захворювань — ожиріння, серцево-судинні захворювання, діабет 2-го типу та деякі види раку — пов’язують зі способом життя та висококалорійним харчуванням, основу якого становлять перероблені продукти і якому бракує різноманітності та поживної цінності.
Ці захворювання належать до найбільших викликів у сфері охорони здоров’я як у світі, так і в Новій Зеландії, створюючи дедалі більше навантаження на медичні системи.
Це підкреслює необхідність профілактичних стратегій, які враховують не лише індивідуальну поведінку споживачів, а й середовище та продовольчі системи.
Дослідження дедалі переконливіше показують, наскільки наше здоров’я пов’язане зі здоров’ям тварин, м’ясо яких ми споживаємо, та станом земель, на яких вони пасуться. Традиційне уявлення про сільськогосподарські ландшафти лише як про місця виробництва їжі вже не відповідає сучасним знанням.
Дослідження моєї команди зосереджені на розробленні та впровадженні нових систем виробництва продовольства в межах проєкту, що поєднує сільське господарство й здоров’я задля створення «ландшафтів здоров’я».
Наша мета — розробити, продемонструвати та здійснити реальний перехід від нинішніх практик до системи, покликаної зміцнювати здоров’я на всіх рівнях, починаючи з ґрунту, з вимірюваним поліпшенням стану ґрунтів, рослин, тварин, людей і громад.
Новий підхід до пасовищного тваринництва
Традиційне пасовищне тваринництво Нової Зеландії часто спирається на одноманітні системи годівлі, у яких переважають монокультури злакових трав. Навіть збалансовані кормові суміші, якщо їх постійно згодовують без змін, негативно позначаються на добробуті, поведінці, здоров’ї та живленні тварин.
Одна з ключових практик сільського господарства, орієнтованого на комплексне здоров’я, — «функціональне різноманіття», тобто поєднання різних видів кормових рослин у просторі й часі. Воно охоплює злаки — райграс, кострицю, грястицю; різнотрав’я — подорожник і цикорій; бобові — люцерну, багаторічні та однорічні ароматичні конюшини, — а також застосування комерційних ґрунтових біостимуляторів.
Це дає тваринам змогу задовольняти свої потреби в поживних речовинах і речовинах лікувальної та профілактичної дії, водночас сприяючи оздоровленню ґрунту.
Наша лабораторія пасовищного тваринництва порівняла традиційні, багатовидові та функціонально різноманітні системи випасання й управління ними для овець, великої рогатої худоби та оленів. Ми виявили поліпшення росту, ефективності використання кормів, молочної продуктивності та добробуту тварин.
Системи функціонального різноманіття також зменшили втрати азоту в довкілля приблизно на 30% у вівчарстві та на 42% — у молочному скотарстві.
Вплив на склад харчових продуктів
Ключове питання полягає в тому, чи можуть зміни в управлінні випасанням змінювати біохімічний склад продуктів тваринного походження. Ми проаналізували молоко, яловичину, ягнятину й оленину з різних систем випасання на вміст тисяч метаболітів, залучених до біологічних процесів.
У молоці корів, які паслися на функціонально різноманітних пасовищах, виявили вищі рівні кількох корисних сполук, що допомагають організму належним чином використовувати жири для отримання енергії. За нестачі цих речовин слабшають серце й м’язи, рівень цукру в крові може небезпечно знижуватися, а печінка та головний мозок — зазнавати порушень.
Інші сполуки, вміст яких ми вимірювали, допомагають організму утворювати здорові еритроцити й підтримують роботу хімічних речовин мозку, залучених до регуляції настрою та мотивації. Їхня нестача може спричиняти втому й задишку внаслідок анемії, а також проблеми з пам’яттю та підвищення ризику депресії.
Водночас функціональне різноманіття вдвічі знизило рівень однієї зі сполук, пов’язаної з підвищеним ризиком серцевих захворювань і деменції.
В оленині від тварин, які випасалися в таких системах, зміни були ще виразнішими: антиоксидантні та протизапальні властивості, а також інші властивості, пов’язані з розвитком головного мозку плода, посилилися у 27 разів. Вміст метаболітів, залучених до шляхів регуляції окиснювального стресу та пов’язаних із підтриманням психічного здоров’я і зменшенням стресу, зріс у 59 разів.
У ягнятині та яловичині також підвищився вміст сполук, пов’язаних з антиоксидантною активністю, здоров’ям серцево-судинної системи та психічним здоров’ям, антиканцерогенною дією й поліпшенням засвоєння поживних речовин.
Дослідження харчування за участю людей
Щоб перевірити, чи спричиняють відмінності між цими продуктами тваринного походження вимірювані зміни в організмі людей, які їх споживають, ми провели перші у своєму роді рандомізовані дослідження харчування, спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Ми оцінювали показники здоров’я після споживання яловичини або ягнятини від тварин, які паслися на традиційних, багатовидових чи функціонально різноманітних пасовищах. Кожен учасник споживав продукцію з усіх трьох систем, тож його власні результати слугували контролем. Це зменшувало вплив індивідуальних відмінностей між людьми.
Дослідники брали зразки крові до та після кожного прийому їжі й кількісно визначали зміни метаболітів, що циркулюють у крові, — тисяч малих молекул, які регулюють запалення, окиснювальний баланс, обмін ліпідів та амінокислот, роботу серцево-судинної системи й передавання сигналів у клітинах.
У людей, які споживали яловичину із систем функціонального різноманіття, виявили вищі рівні циркулюючих метаболітів, пов’язаних з обміном холестерину, функціонуванням судин, регуляцією енергетичного обміну та зменшенням стресового навантаження на нирки, а також метаболітів, що знижують ризик розвитку раку товстої кишки.
У людей, які споживали ягнятину з таких систем, спостерігали подібні профілі циркулюючих метаболітів, пов’язані з кращим захистом нервової системи, здоров’ям серцево-судинної системи, антиоксидантним захистом, зменшенням запалення, регуляцією ліпідного обміну та засвоєнням поживних речовин, а також з антиканцерогенними властивостями.
Разом ці результати показують, що системи випасання можуть впливати на реакцію організму на їжу у спосіб, який має значення для запобігання хронічним захворюванням або полегшення їхнього перебігу. Планування складу пасовищ та управління випасанням також можуть впливати на добробут тварин, їхню продуктивність і наслідки для довкілля.
Підхід, що поєднує сільське господарство з комплексною турботою про здоров’я, показує: аграрне виробництво може підтримувати майбутні стратегії профілактики захворювань завдяки продуктам вищої біологічної цінності, водночас поліпшуючи екологічну сталість і добробут тварин.
Отже, ферма стає частиною системи громадського здоров’я, створюючи користь, яка поширюється від сільськогосподарського ландшафту до державної політики, від здорової землі — до здорових людей.
Автор: Pablo Gregorini, Professor of Agricultural Systems, Lincoln University, New Zealand
Джерело: The Conversation