З 2018 року в Україні мають запрацювати нові директиви Євросоюзу, що стосуються правил поводження з домашніми тваринами. За словами фахівців, у гонитві за наживою люди забувають про природні потреби тварин. Замість того, щоб створити їм належні умови, їх просто напихають антибіотиками та різними хімічними добавками. А потім усе це позначається на здоров’ї споживачів. Тому Європа сказала чітко: “Або виконуйте директиви, або вас не буде на європейському ринку”.
Що ж чекає на українських фермерів і виробників м’яса та молока у зв’язку з новими вимогами Євросоюзу, пояснив експерт з питань добробуту тварин Compassion in World Farming Олександр Богачик.
– Україна підписала з Євросоюзом Угоду про асоціацію, яка передбачає, зокрема, і виконання низки вимог, що стосуються добробуту сільськогосподарських тварин. Одна з вимог – адаптувати українське законодавство відповідно до директив ЄС. Це необхідно, щоб законодавства України та ЄС у цій сфері були однаковими і щоб виробники, які бажають вийти на європейський ринок, дотримувалися всіх законів.
– Що включає це законодавство?
– Сім директив. Є окрема директива з вимогами, що стосуються транспортування тварин, належного ставлення до них, обслуговуючого персоналу. Так, персонал зобов’язаний пройти навчання й отримати сертифікат. Має бути затверджений маршрутний лист. Для різних видів тварин існують свої вимоги. Везти тварин дозволено не більше 8 годин, потім вони мають добу відпочивати на спеціальних пунктах відпочинку, і лише тоді знову можна їхати, причому знову-таки не довше 8 годин. Інша директива стосується забою домашніх тварин. Зокрема, вимоги щодо утримання тварин перед забоєм, щоб зняти стрес від транспортування. Однією з обов’язкових вимог є те, що перед забоєм тварину необхідно оглушити електричним струмом, щоб вона не страждала. Я розумію, що це звучить цинічно, але це називається гуманним забоєм.
– Ви вегетаріанець?
– Ні, я їм м’ясо. І зараз ми говоримо не про права тварин, а про гуманне ставлення до них. Ми вважаємо, що тварина не повинна страждати у своєму житті. Якщо їй відміряно рік життя або 45 днів, то це має бути гідне життя. Хоча слово “гідність” більше вживається стосовно людини. Якщо ж йдеться про тварину, то ми кажемо про задоволення її потреб. Причому навіть не всіх, а тільки базових. Наприклад, у свиноматок є потреба пороситися на гнізді. Наші домашні тварини поводяться так само, як і їхні дикі предки. Якщо ви випустите свиней у ліс, вони поводитимуться так само, як і їхні далекі предки. Вони мають генетичну пам’ять. У свиней є потреба пороситися в гнізді. За три дні до опоросу свиноматка робить собі гніздо з гілок і соломи. А у великих свинокомплексах вони не мають такої можливості. Вони утримуються у вузеньких станках, де можуть лише встати й лягти, а повернутися вже не можуть. Це роблять, щоб заощадити площу, щоб із найменшими вкладеннями отримати найбільшу вигоду. І коли у свиноматки настає момент опоросу, вона впадає в стрес. Це негативно впливає на материнський інстинкт.
– Це вони вбивають своїх дітей?
– Частіше вони їх придушують. Коли є гніздо, коли є площа, де поросята можуть бігати, свиноматка з добрим материнським інстинктом у разі небезпеки видає певний звук, який поросята розуміють і швидко тікають. А вона дуже повільно лягає, щоб їх не придавити. За кордоном у деяких системах роблять похилу дошку, щоб свиноматка повільно лягала. Багато фермерів на Заході наймають на роботу жінок, які мають дітей. Вони розуміють, що поросята – це теж діти.
– А якщо порося народилося в умовах, які далекі від природних, то воно від самого народження нещасливе?
– Зрозуміло, це відбивається на його психіці та імунному статусі. Такі поросята відстають у своєму розвитку. Щоб вони росли, їм дають різні додатки.
– І потім ми це їмо.
– І потім ми це їмо… Свиня у господаря в селі, щоб набрати 100 кілограмів, росте рік на звичайних харчах. А у свинокомплексі ста кілограмів свиня досягає за півроку. Яким чином! З одного боку, це годівля, коли дають спеціальні “премікси”, комбікорми. З іншого боку, я бачив на одному зі свинокомплексів, як подається напіврідкий корм по трубах. Відповідно, і м’ясо буде дещо водянистим. Можу сказати точно, що місцеві мешканці, яким не пощастило жити біля свинокомплексів, таке м’ясо не купують, кажуть, що сало, як гума, а м’ясо не має відповідного смаку. Зрозуміло, м’ясо досліджують на наявність захворювань, паразитів. А на інші фактори – ні. Ми думаємо, що це м’ясо дешеве. А насправді воно не дешеве. Бо заощадивши на м’ясі, все одно ми потім витрачаємо гроші на аптеки та лікарів. Може, це й цинічно звучить, але тварина має бути щасливою, щоб ми отримали від неї хороший продукт.
На Заході споживачі звертають велику увагу на те, в яких умовах утримувалася тварина — аж до того, що самі їдуть на ферму, щоб перевірити це. І дуже багато великих компаній відмовляються від продуктів, виробники яких не дотримуються принципів гуманного законодавства. Той самий “Макдональдс” не бере продукцію птахофабрик, де курей утримують у клітках.
– Ну а що в цьому страшного, якщо вживати м’ясо так званих нещасливих тварин? Ну їли і їмо. Нічого страшного не сталося.
– Не сталося одномоментно. Проблеми, що виникають зі здоров’ям людей, розтягнуті в часі. Сьогодні при вирощуванні свиней, м’ясної птиці, курей-несучок, м’ясної великої рогатої худоби і молочних корів регулярно використовують антибіотики. Зрозуміло, частково антибіотики застосовують для лікування тварин, але значна їхня кількість використовується для стимуляції росту і профілактики захворювань. І такими антибіотиками лікують людей. Точніше – намагаються. Тож уже є мікроорганізми, які не чутливі до антибіотиків, що використовуються у тваринництві. І водночас вони можуть бути збудниками хвороб у людей. Тому фармакологія виробляє дедалі сильніші та дорожчі ліки. І нехай не завтра, але років через 10 усе це позначиться на здоров’ї та кишенях людей.
– А коли має бути втілений на практиці цей закон?
– ЄС дав нам час на поетапне його втілення. Оскільки одразу це неможливо зробити. Уявляєте, які кошти потрібно вкласти, щоб змінити систему!
– Які?
– Величезні. Наприклад, якщо говорити про бройлерів, то там простіше. Їх вирощують без використання кліток, на підлозі. Тут нічого практично робити не потрібно — просто посадити менше птиці, відповідно на одного бройлера площа збільшиться. Але якщо ми говоримо про курей-несучок, то на Заході зараз заборонено утримувати їх так, як це робиться у нас: у клітках, общипаних, я їх називаю “кури на батарейках”. Їм постійно забезпечують чергування світла і темряви, дають спеціальний корм, щоб вони постійно несли яйця. І вони несуть яйця не на гніздо. А для курей це є стрес-фактором. Крім того, там не забезпечують їхніх елементарних потреб. Вони не можуть розправити крила, сидіти на сідалі… Тому з 2012 року на Заході заборонено таку систему. Її замінили на систему збагачених клітин. Це означає, що збільшується розмір клітки, там мають бути гнізда тощо. А щоб замінити звичайну клітку на збагачену, потрібно повністю викинути все старе обладнання і змінити систему. Якщо викинути всі ці клітки, то залишається голе приміщення. І в нього потрібно вкласти великі кошти. Тому багато фермерів на Заході “перескочили” цей момент і одразу ж прийшли до вільного утримання птиці.
– Це як?
– Та звичайний курник. Як у селі. Роблять сідало, гнізда з сіна чи соломи. Хто має можливість, той випускає курей вигулювати. А хто не має, у того вони сидять у просторому курнику.
– І коли все це потрібно впровадити?
– Процес адаптації законодавства має бути завершено до 2018 року, а потім почнеться процес імплементації.
– Що кажуть виробники? Опір є?
– Ні. Тому що це вимоги Євросоюзу. І це прямо впливає на збут їхньої продукції на європейських ринках.
– А на збут на наших ринках не впливає?
– Наразі – ні. Але коли це законодавство буде ухвалено, то воно пошириться і на внутрішній ринок.
– А може бути не ухвалене?
– Не може. Оскільки тоді Євросоюз перекриє торгівлю. Там теж існує конкуренція, і місцеві фермери не зацікавлені, щоб хтось з України вийшов на їхній ринок.
– А може так статися, що хорошу продукцію везтимуть у Європу, а погану поставлятимуть нам? Або в Азію повезуть.
– В Азії точно такі самі вимоги, як у Євросоюзі. Арабські Емірати пускають на свій ринок тільки з сертифікатами Євросоюзу. А коли буде законодавство, всі виробники змушені будуть його дотримуватися.
– Що буде з тими, хто не зможе або відмовиться змінити систему виробництва?
– Вони збанкрутують. Але, можливо, ми домовимося так, щоб дати їм можливість виконати ці вимоги. Особливо це стосується середніх фермерів. Можливо, буде збільшено термін. Ніхто не говорить про конфронтацію. Євросоюзу, щоб виконати директиву щодо клітин, знадобилося 12 років. Нам вони дали всього-на-всього п’ять. Наші виробники стверджують, що необхідно хоча б років десять. Адже це не можна зробити одномоментно.
Автор: Маріана Попович «Фраза»
Журналіст (г. Львів)