Інтенсивні системи ведення сільського господарства створюють безліч проблем, пов’язаних із добробутом тварин. Щоб підвищити добробут сільськогосподарських тварин, необхідні альтернативи поточним методам управління.
Процедури каліцтва є поширеними в системах інтенсивного тваринництва для вирішення “проблем”, таких як травмування фермерів рогами великої рогатої худоби. Однак багато з цих процедур, а також інші практики, які виникають внаслідок інтенсифікації тваринництва, зокрема, раннє відлучка і переповненість приміщень, викликають занепокоєння щодо добробуту тварин. Зусилля, спрямовані на покращення добробуту тварин, передбачають адаптацію середовища на фермах до потреб тварин шляхом покращення методів управління та умов утримання, а також відмову від каліцтва або розробку альтернативних процедур.
Звичайно, добробут тварин означає більше, ніж просто належне фізичне здоров’я. Психічне здоров’я не менш важливе. Оцінка добробуту сільськогосподарських тварин повинна зосереджуватися на тому, чи має тварина свободу і здатність адаптуватися до викликів навколишнього середовища. Як сільськогосподарська тварина справляється з умовами, в яких вона живе? Тварина перебуває в доброму стані, якщо вона здорова, комфортно почувається, добре харчується, перебуває в безпеці, має психічну стимуляцію і здатна виражати свою інстинктивну поведінку.
У системі інтенсивного тваринництва існують важливі процедури, практики управління та умови утримання, які впливають на фізичний і психічний стан тварин. Деякі з них включають Адаптація тварини до свого середовища; процедури каліцтва; індивідуальне утримання соціальних тварин та обмеження; режими освітлення – штучне освітлення; обмеження корму та води; переповненість/соціальна нестабільність; багаторазове змішування; раннє відлучення від матері; нудне середовище.
Багато практик, що застосовуються в системах інтенсивного тваринництва, використовуються для протидії проблемам, які виникають – часто в результаті самих умов утримання – наприклад, підрізання хвоста у свиней у відповідь на відкушування хвоста або підрізання дзьоба у відповідь на викльовування пір’я у курей. Інші процедури використовуються для покращення поводження з тваринами, наприклад, видалення рогів у корів. Таким чином, тварини в індустріальних системах тваринництва примусово пристосовуються до обмежень, спричинених умовами утримання, на противагу більш гуманній практиці, коли середовище пристосовується до тварини.
Сільськогосподарські тварини мають певну природну поведінку. У тісних клітках вони не можуть реалізувати свою інстинктивну поведінку. Тому, щоб пристосуватися до навколишнього середовища, вони починають гризти ґрати, кусати своїх сусідів по загону тощо. Сільськогосподарська тварина використовує все, що може знайти, щоб імітувати поведінку, яку вона могла б практикувати в більш природному середовищі. Щоб збагатити середовище проживання тварин, менеджери інтенсивних фермерських господарств повинні звернути увагу на природну поведінку тварин і спробувати створити середовище, яке дозволяє їм це робити.
Каліцтво – це також спроба пристосувати сільськогосподарську тварину до умов середовища системи інтенсивного тваринництва, а не пристосувати систему до тварини. Умови утримання на інтенсивних фермах такі, що тварини можуть травмувати або навіть їсти одна одну. Фермери намагаються придушити таку поведінку, відрізаючи сільськогосподарським тваринам частини тіла. Поросята в тісних умовах відгризають один одному хвости з нудьги та фрустрації. Замість того, щоб забезпечити більш стимулююче середовище, власники просто відрізають їм хвости. Метою каліцтва є підтримка ефективності (мінімізація витрат і максимізація прибутку) інтенсивної системи. До того ж, найчастіше каліцтво проводять не хірурги чи ветеринари, а працівники ферм, без анестезії. Багато сільськогосподарських тварин страждають від цих каліцтв сильним психічним і фізичним болем.
Індивідуальне розміщення та утримання соціальних тварин також впливає на їх добробут. На жаль, приміщення на фермах створюються з метою підвищення продуктивності та зниження виробничих витрат. Інтенсивні методи ведення сільського господарства можуть негативно впливати на добробут тварин, оскільки вони не можуть задовольнити свої основні потреби, такі як достатній простір. Ці тварини утримуються в обмеженому просторі, що може спричинити дискомфорт, кульгавість та агресію. Часто їм відводиться так мало місця, що вони не можуть розвернутися або лягти. Їм також бракує свободи для вираження основних природних поведінкових реакцій, таких як купання в пилу у курей, випас худоби, формування соціальних груп і прояву материнського інстинкту.
Тварини, які утримуються в окремих стійлах або боксах, не мають можливості взаємодіяти з представниками свого виду. Як наслідок, вони демонструють високий рівень стереотипної поведінки, наприклад, кусають грати своїх стійл, ходять з одного боку в інший, та проявляють некеровану агресію. Кнури утримуються індивідуально і зазвичай знаходяться на невеликій обмеженій території поруч із свиноматками, які утримуються в групах. Кнури можуть бачити і відчувати запах сусідніх свиноматок, але не можуть з ними взаємодіяти. Покращення умов утримання, наприклад, розвиток систем соціального утримання, в яких агресивні сутички зведені до мінімуму, може забезпечити більш прийнятний баланс між потребами сільськогосподарських тварин, їхньою здатністю взаємодіяти з навколишнім середовищем та обмеженнями їх середоаища.
Невідповідні системи освітлення погіршують добробут як свиней, так і курей. Свиней утримують у великому діапазоні світлових і темних періодів та інтенсивності світла, а іноді утримують у напівтемряві, щоб запобігти агресивній поведінці. Однак ці невідповідності в освітленні погіршують дослідницьку поведінку. Для курей використовується велика кількість різноманітних систем освітлення, від безперервного світла до переривчастих графіків з кількома послідовними періодами увімкнення та вимкнення світла. Така непослідовність освітлення ґрунтується на припущенні, що тривалий вплив світла призведе до максимального росту.
Добробут сільськогосподарських тварин значно погіршується, коли обмежують їжу та воду. Обмеження в їжі зазвичай застосовують на бройлерних птахофабриках, щоб контролювати ріст і масу тіла. Однак таке обмеження призводить до погіршення пізнавальної здатності, а також спричиняє агресивну поведінку. Кури можуть зазнавати обмежень у доступі до води внаслідок несприятливих соціальних взаємодій (наприклад, курчата, що стоять нижче в ієрархії, позбавлені доступу до обмеженого запасу води), або ж хвороба чи травма можуть перешкоджати доступу курчат до води. Тварини, що вирощуються на фермі, повинні мати вільний доступ до свіжої води та їжі для підтримання повного здоров’я та активності. Інструменти для годівлі повинні знаходитися у відповідному для тварин місці та на відповідній висоті, а інструменти для годівлі слід щодня перевіряти на наявність забруднення.
Надмірне скупчення сільськогосподарських тварин призводить до великих ризиків для здоров’я. Респіраторні захворювання через низьку гігієну та якість повітря, слабкість ніг через тісноту, пошкодження кігтів, агресивні сутички та перешкоджання встановленню ієрархії – все це ставить під загрозу добробут тварин в системах інтенсивного вирощування. Для покращення добробуту тварин, які інтенсивно утримуються, їх слід утримувати в приміщеннях з ефективними системами вентиляції і не допускати протягів, щоб мінімізувати респіраторні захворювання. Крім того, важливим є моніторинг ознак захворювань, стресу, хвороб, інвазій та кульгавості.
Відокремлення від початкової групи, багаторазове перегрупування і повторне введення в нову групу у соціальних тварин, таких як корови, вівці, кури і свині, може негативно вплинути на їхній добробут. Соціальні тварини можуть впізнавати багатьох членів своєї групи. Тому таке повторне змішування заважає соціальному визнанню, соціальній ієрархії та груповій структурі. Наприклад, після відлучення, свиноматок повертають до групового утримання. Відлучені поросята змішуються з поросятами з інших виводків, що призводить до агресії. Однак рання соціалізація свиней та утримання їх у групах з братами і сестрами може зменшити агресію та стрес. Крім того, ще одним способом зменшити шкідливий вплив повторного змішування може бути надання розлученим тваринам можливості чути і відчувати запахи інших членів їхньої первісної групи.
У більшості систем інтенсивного тваринництва молочних телят відлучають від матері одразу після народження, через кілька днів після народження, і утримують індивідуально в приміщенні. Таке відокремлення відбувається набагато раніше, ніж це відбувається в природних умовах. Дослідження показали, що раннє соціальне оточення впливає на поведінку, стресостійкість і здатність справлятися з різними викликами. Здоров’я, приріст ваги та майбутня продуктивність також покращуються, коли сільськогосподарські тварини можуть проводити більше часу зі своїми матерями.
Поросят зазвичай відлучають від свиноматки у відносно ранньому віці – у віці чотирьох тижнів. Протягом тривалого періоду перед відлученням поросята можуть вчитися у свиноматки, як їсти нову їжу, і збільшувати споживання твердого корму. Взаємодія зі свиноматкою також може допомогти зменшити розвиток шкідливої поведінки та збільшити ігрову поведінку після відлучення. Менш різке відлучення у старшому віці може покращити добробут свиноматок і поросят. Крім того, була розроблена двоетапна процедура відлучення, при якій теляті не дають пити молоко матері протягом певного періоду перед відлученням від матері. Двоетапне відлучення може спричинити менший стрес, ніж звичайний одноетапний процес відлучення.
Несприятливі умови утримання тварин також впливають на їх добробут. Більшість свиней утримуються в станках з бетонною та частково решітчастою підлогою. Однак свині мають високу мотивацію до риття, що не може бути реалізовано в таких умовах. Було виявлено, що нестача матеріалу для риття призводить до підвищеної агресії, гризіння вух, кусання сусідів по загону та неспокою. Позбавлення свиней можливості будувати гнізда погіршує їх добробут, оскільки обмежує вираження їх поведінкових потреб. Тварини повинні бути забезпечені відповідним середовищем, включаючи належне укриття, свіжу чисту підстилку та комфортну зону відпочинку. Сільськогосподарські тварини повинні мати достатньо простору для вільного пересування та спілкування з собі подібними. Власники повинні визначити норму простору відповідно до тварини, її віку та розміру.
У сучасних системах інтенсивного тваринництва тварин тисячами заганяють у брудні приміщення без вікон, запихають у дротяні клітки та металеві станки. Ці тварини ніколи не будуть створювати пари, копатися в землі, будувати гнізда чи робити щось природне і важливе. Більшість сільськогосподарських тварин не відчувають тепла сонця на своїй спині і не дихають свіжим повітрям. Промислове тваринництво прагне максимізувати виробництво при мінімізації витрат, зазвичай ставлячись до сільськогосподарських тварин не як до живих істот, а як до виробничих одиниць.
Хоча захисники тварин воліли б, щоб систем інтенсивного тваринництва просто не існувало, в період між сьогоднішнім днем і їх скасуванням мільярди тварин по всьому світу живуть в таких умовах і потребують нашої з вами допомоги. Покращення процедур управління, умов утримання та відмова від процедур, що калічать тварин, покращили б добробут тварин, які вирощуються в інтенсивних системах. Навколишнє середовище повинно бути спроектоване відповідно до тварин і гарантувати, що тварини можуть бути самими собою. Умови утримання в цих системах надзвичайно обмежують свободу тварин взаємодіяти з навколишнім середовищем через обмежений простір, переповненість, відсутність можливості втечі, високий рівень шуму та ненормальний склад соціальних груп. Ефективна програма управління повинна забезпечувати середовище, утримання та догляд, які дозволяють тваринам рости, розвиватися і підтримувати хороше здоров’я. Тварин слід утримувати з метою максимізації видової поведінки та мінімізації поведінки, спричиненої стресом, незалежно від того, при якому типі утримання вони живуть.
Джерело: faunalytics.org
Переклад та адптація: Олександр Богачик