Промислове сільське господарство підриває природні основи світового виробництва продуктів харчування
Що саме показала нам війна в Ірані? Те, що події, які відбуваються в далеких краях, можуть мати великий вплив на всіх нас, де б ми не знаходилися. Будь то стрімке зростання цін на паливо, вплив на наші пенсії чи вартість продуктів харчування, це ще раз продемонструвало взаємну залежність нашого світу – і те, як події в одній країні можуть впливати на повсякденне життя в інших.
Сьогодні значна частина наших продуктів харчування залежить від викопного палива, яке використовується, зокрема, для виробництва добрив та транспортування. Коли конфлікт між США, Ізраїлем та Іраном порушує постачання нафти через Ормузьку протоку, це б’є по кишені кожного з нас.
Те, як ми виробляємо продукти харчування, — це не лише питання охорони довкілля чи добробуту тварин, це має вирішальне значення для нашого спільного майбутнього. Тому особливо показово, коли уряди тихо публікують звіти пізно ввечері, сподіваючись, що їх ніхто не прочитає.
Саме це нещодавно сталося з оцінкою національної безпеки Великої Британії, яку неохоче оприлюднили після тривалого приховування. Справді здавалося, що це той звіт, який вони не хотіли, щоб ви побачили.
Екологічне сільське господарство
Як я вже згадував раніше, цей звіт містить надзвичайно важливе відкриття: світові продовольчі системи стають стратегічно вразливими, а деградація природи наразі безпосередньо загрожує національній стабільності.
Чому я знову піднімаю це питання? Тому що останній конфлікт на Близькому Сході робить цей звіт ще більш актуальним і пророчим. Простіше кажучи, у звіті міститься попередження, що країни матимуть труднощі з підтриманням продовольчої безпеки, якщо вони не підвищать стійкість своїх продовольчих систем. Це означає відхід від промислових методів, що залежать від викопного палива, і перехід до екологічно дружніх практик, таких як органічне та регенеративне землеробство.
«Глобальна деградація та руйнування екосистем становлять загрозу для національної безпеки та процвітання Великої Британії», — йдеться у повідомленні. «Усі країни наражаються на ризики руйнування екосистем як у межах своїх кордонів, так і за їх межами».
Руйнування екосистем
Протягом багатьох років вчені та лідери екологічного руху застерігали, що погіршення екологічної ситуації — це не віддалена екологічна проблема, а реальна загроза для основ сучасної цивілізації. Сьогодні це попередження стало невід’ємною частиною глобального мислення про безпеку.
Оцінка малює картину, в якій руйнування екосистем, порушення врожаїв, ерозія ґрунтів, дефіцит води та викликані кліматичними змінами неврожаї поєднуються, щоб дестабілізувати громади, спричиняти конфлікти та посилювати конкуренцію за дедалі більш дефіцитні ресурси.
Це підтверджує, що великі хлібні регіони, на які покладається світ — від американського Середнього Заходу до Чорного моря та Південної Америки — самі стають вразливими, оскільки екстремальні кліматичні явища підривають виробничі потужності.
У всьому світі уряди вже давно вважають, що продовольча безпека гарантується глобальними ринками, дешевим транспортом та ланцюгами постачання за принципом «точно в строк». Однак ця оцінка показує, наскільки хитким стало це припущення.
Проте найважливіший висновок звіту майже повністю замовчується: промислове сільське господарство підсилює саме ті вразливості, з якими уряди зараз змушені боротися. Промислове сільське господарство, через руйнування ґрунтів, надмірне використання антибіотиків, залежність від хімікатів, залежність від кормових культур та значний водний слід, підриває природні основи світового виробництва продовольства.
Головна причина жорстокого поводження з тваринами
Звернімося до глобальної системи зернового виробництва. Промислове тваринництво використовує величезні обсяги зерна, придатного для споживання людиною — пшениці, кукурудзи, сої — не для харчування людей, а для годування тварин, утримуваних у закритих приміщеннях. Лише у Великій Британії та ЄС сумарний обсяг пшениці, що використовується на корм тваринам, утричі перевищує річний обсяг експорту України — одного з ключових світових постачальників.
Коли конфлікт або кліматичний шок зачіпає великого експортера, мільйони людей у всьому світі відчувають наслідки, оскільки значна частина врожаю, яка могла б нагодувати людей, заблокована в неефективній промисловій моделі. Тому припинення промислового тваринництва є вже не просто етичним імперативом – це стратегічна необхідність.
Промислове тваринництво є найбільшою у світі причиною жорстокого поводження з тваринами, а також основною причиною виснаження ґрунтів, забруднення води, викидів парникових газів, резистентності до антибіотиків та зникнення біорізноманіття. У сукупності ці наслідки послаблюють стійкість кожного суспільства на Землі.
Як би виглядало безпечне продовольче майбутнє? Добра новина полягає в тому, що ми можемо врятувати майбутнє для наших дітей не за допомогою бомб і руйнувань, а завдяки прекрасним, життєствердним і милосердним рішенням.
Наприклад, перехід від інтенсивного тваринництва до органічних, агроекологічних, регенеративних систем землеробства, які відновлюють, а не виснажують природний світ. Зменшення залежності від тваринницьких продуктів, щоб звільнити землю для продовольчих культур та відновлення природи. А також розширення виробництва альтернативних білків, таких як культивоване м’ясо, які все частіше визнаються необхідними для зменшення глобальної вразливості.
Це не лише моральний вибір
Оцінка національної безпеки чітко показує: світ не може захистити своїх людей, не захистивши планету, яка їх годує. Припинення промислового тваринництва — це не лише моральний вибір. Це тепер геополітична необхідність.
Уряди повинні визнати, що продовольча безпека досягається не за рахунок інтенсифікації промислового виробництва, а завдяки екологічній стабільності. Стійка продовольча система залежить від здорового ґрунту, функціонуючих водних циклів, процвітаючого біорізноманіття та стабільного клімату — нічого з цього не може забезпечити промислове тваринництво.
Це означає, що відхід від промислового сільського господарства має стати центральним елементом планування національної безпеки; перенаправлення субсидій та інвестицій на природоохоронне сільське господарство та альтернативні джерела білка; а також включення добробуту тварин у основу реформи продовольчої системи. Це означає налагодження міжнародної співпраці у сфері продовольчої стійкості так само терміново, як ми це робимо у сферах оборони, енергетики та дипломатії.
Перш за все, це означає діяти вже зараз. Адже з кожним роком, який ми втрачаємо, потрясіння стають сильнішими, втрати — більшими, а шанси на стабільне майбутнє — меншими. Світ отримав надзвичайно чітке попередження про те, що стара модель не працює. Настав час урядам, бізнесу та громадянам обрати інший шлях.
Автор: Філіп Лімбері — виконавчий директор «Compassion in World Farming»
Джерело: The Scotsman