Забруднення середовища
Промислове тваринництво – це утримання та розведення сільськогосподарських тварин чи птиці в промислових масштабах, коли поголів’я окремих ферм сягає тисяч, сотень тисяч або навіть мільйонів голів. За останні 30 років виробництво м’ясних та м'ясо-молочних продуктів в світі зросло майже вдвічі, переважно завдяки промисловим фермам. Україна не становить винятку в розвитку промислового тваринництва. У нас значну частину тварин розводять саме на великих промислових фермах.
Через утримання великої кількості тварин на обмеженій площі великі промислові ферми пов’язані з масштабними екологічними проблемами. В Україні промислові ферми зараховують до об’єктів підвищеної екологічно небезпеки – це потребує ретельної оцінки щодо їхньої загальної доцільності. Промислові ферми виробляють набагато більше відходів, ніж може бути утилізовано на прилеглих землях. Забруднення від промислового тваринництва може загрожувати якості ґрунтів, води, повітря, біорозмаїттю та, зрештою, здоров’ю людей.
Шкода від забруднення особливо велика, коли промислові ферми розміщені поблизу населених пунктів або водних ресурсів. Відходи (гній чи послід) часто відводяться до навколишнього середовища та зберігаються у величезних лагунах, звідки можуть потрапити у підземні та поверхневі води. Шкідливі гази викидаються в атмосферу, призводять до розповсюдження неприємного запаху, утворення атмосферного аерозолю, підвищення концентрації парникових газів в атмосфері, кислотних дощів.
Значний водозабір
Велика концентрація поголів’я худоби або птиці потребує великої кількості води, що істотно впливає на водний баланс території. У світі близько ¼ використовуваної прісної води йде на потреби тваринництва або суміжних галузей1. Це не дивно, адже одна промислова ферма залежно від розмірів потребує близько 300–500 м3 води на добу, що дорівнює водоспоживанню невеликого селища. Ці розрахунки враховують тільки утримання тварин, а є й інші супутні витрати, наприклад витрати води на вирощування кормів. Загалом, на виробництво 1 кг курятини йде біля 4300 літрів води, для порівняння, це 25 наповнених ванн із водою. Виробництво 1 кг свинини вже потребує 6000 літрів води, або 34 ванни з водою, а 1 кг яловичини – 15500 літрів, або 89 ванн2. Такі обсяги водоспоживання не можуть не впливати на водний баланс території.
Гній та послід
Велика концентрація тварин на промислових фермах призводить до утворення та зберігання значної кількості гною (чи посліду), який потім необхідно кудись дівати або використовувати як добриво. Наприклад, у Нідерландах, де найвища в світі інтенсивність промислового тваринництва, виробляється на 15 млн тон гною більше, ніж можна безпечно вносити як добриво в сільськогосподарські землі в країні.
До основних загроз для довкілля та здоров’я людей, пов’язані з великою кількістю гною (чи посліду) промислових ферм належать:
Забруднення поверхневих вод, евтрофікація. Азот, фосфор та інші поживні речовини потрапляють у поверхневі води, забруднюють їх та завдають шкоди водно-болотним угіддям та прибережним екосистемам. Евтрофікація виникає, коли вода забруднюється азотом, фосфором та іншими поживними речовинами, що призводять до «цвітіння» водоростей, які використовують кисень у воді. За відсутності кисню гине риба та інші мешканці водойм. Промислове тваринництво було визнано основним наземним джерелом нітрогену, яке призвело до масштабних цвітінь водоростей у Південно-Китайському морі, включно з цвітінням 1998 року, коли загинуло близько 80% риби на 100 квадратних кілометрів прибережної зони Гонконгу та південного Китаю.
Просочування нітратів до підземних вод, що обмежує доступ до питної води. У США 1998 року було проведено дослідження 1600 свердловин, розташованих поблизу промислової ферми та виявлено, що 34% з забруднено нітратами, а у 10% свердловин рівень нітратів перевищує стандарт для питної води.
Накопичення надлишку поживних речовин та важких металів у ґрунті, що призводить до зменшення родючості ґрунтів та скорочення кількості земель для сільського господарства. У деяких азіатських країнах близько ¼ від загальної площі сільгоспугідь потерпає від надлишкового внесення поживних речовин. Близько половини надлишкового внесення фосфору відбувається через промислове тваринництво.
Забруднення ґрунтів і води патогенами та бактеріями, стійкими до антибіотиків, поширення хвороб. Близько половини всіх антибіотиків у світі використовуються саме в тваринництві для запобігання хворобам. Надмірне використання антибіотиків на фермах призводить до виникнення та поширення вірусів та бактерій, стійких до антибіотиків. Вони потрапляють до навколишнього середовища і спричиняють захворювання тварин та людей. Наприклад, у відходах промислових ферм може бути смертельно небезпечна бактерія, стійка до антибіотиків – метицелін-резистентний стафілокок.
Промислові ферми можуть бути основними осередками виникнення або поширення свинячого чи пташиного грипів. 1918 року вірус N1H1, подібний до нинішніх вірусу свинячого грипу, викликав пандемію, загинуло близько 50 мільйонів людей по всьому світу (приблизно 5% світового населення). У наступні десятиріччя вірус змінився та наразі має різні штами (різновиди вірусів)3. 2009 року, Всесвітня організація з охорони здоров’я офіційно сповістила про початок епідемії, викликаної одним із штамів H1N14 – свинячим грипом. Це новий вірус, що виник у популяції свиней та може передаватися до людей. На 2010 рік вірус став причиною 18097 смертей.
При підготовці були використані матеріали НЕЦУ
