Вплив на місцеві громади у світі
У сусідній Польщі, впродовж 90-х років великі переробники м’яса скуповували ферми по відгодівлі тварин. Ця вертикальна інтеграція дала змогу корпораціям контролювати весь процес від відгодівлі і забою до переробки м’яса. Промислові корпорації стали головними покупцями свиней, ціни, які вони платили за свиней, впали і багато фермерів збанкрутувало.
20 років тому в Штаті Північна Кароліна було 27500 фермерів, що займались відгодівлею свиней. Зараз на їх місці існує 2200 комплексів з відгодівлі свиней, 1600 перебуває у володінні або керується корпорацією “Smithfield” що контролює 85% виробництва свинини в штаті, і кожна побудована ферма позбавляє праці 10 традиційних сімейних фермерських господарств, замінюючи їх 2-3 працівниками, що отримують мінімальну заробітну плату на промисловому свинокомплексі.
Великі корпорації мають домовленості із торговими мережами про те, що вони будуть брати тільки їх продукцію, що ускладнює збут дрібних виробників. Все це веде до банкрутства дрібних місцевих фермерських господарств, що не витримують такої конкуренції, навіть не береться до уваги якість м’яса, яка у дрібних фермерів як правило, вища.
Зараз у Європі є нові ринки для продуктів вироблених при дотриманні високих стандартів добробуту тварин. Покупці стали добре обізнаними із стандартами добробуту у виробництві тваринної продукції і багато з них готові платити додаткові гроші за це. Такі системи утримання надають змогу існувати традиційним невеликим фермам на яких у загальному працює більше робітників, що дає змогу частково вирішувати проблему безробіття у сільській місцевості. Відповідальний підхід до добробуту тварин, здоров’я і середовища може бути тільки позитивним моментом для фермерства в загальному.
Вплив на місцеві громади в Україні
Промислове тваринництво має значний вплив на місцеві громади, виражений у негативному впливі на довкілля та використанні ресурсів. Зокрема, об’єкти промислового тваринництва впливають на водний баланс у районі розташування об’єкту через значне водокористування, збільшується навантаження на навколишнє середовище через викиди та скиди, внесення гноївки на поля з частотою та у обсягах, що призводять до надмірного навантаження на родючий шар ґрунту, неприємного запаху, потрапляння гноївки до поверхневих та підземних вод та водних екосистем. Забруднення ґрунтових вод гноївкою може призвести до неможливості використання води з колодязів чи свердловин для питного водопостачання. Враховуючи той факт, що в селах зазвичай відсутнє централізоване водопостачання, це може обмежити або повністю позбавити місцеве населення доступу до безпечних джерел водопостачання.
Під час будівництва та експлуатації об’єктів тваринницького комплексу використовуються великогабаритні вантажівки, які, проходячи селами, деформують дороги та житло. Загалом, якщо промислові об’єкти тваринництва знаходяться біля населених пунктів або рекреаційних зон, на мінімальній відстані від них, навіть при дотриманні санітарно-захисних зон, населення скаржиться на зниження якості умов проживання. Ці території могли бути використанні для альтернативних видів діяльності, екологічно дружніх або з меншим впливом на довкілля (садівництво, фермерське господарства, рекреаційні об’єкти та ін.).
Промислові підприємства тваринництва з повним циклом виробництва потребують земельних ресурсів для розміщення виробничих потужностей, вирощування кормів та утилізації відходів. У разі неналежного землекористування, наприклад перевищенні доцільних обсягів внесення гноївки в ґрунт, родюча здатність ґрунтів падає, втрачається цінність та вартість землі. Під час укладання договорів оренди проблеми виникають з індивідуальними наділами селян.
У деяких випадках селяни відмовляються від надання свого наділу на полях, де підприємство орендує переважну більшість землі. Процедури обміну таких наділів чи компенсації недієві, і відомі випадки, коли підприємства користувалися такими наділами без права оренди чи надання компенсації. Під час побудови нових об’єктів промислового тваринництва або розширенні виробництва економічна доцільність підприємства обґрунтовується створенням робочих місць для місцевого населення. Проте, по-перше, сучасні методи виробництва в тваринництві на промислових підприємствах автоматизовані та вимагають мінімальної затрати робочої сили. По-друге, на робочі місця на виробництві місцеве населення майже не наймається через санітарні вимоги. За вимогами санітарної безпеки виробництв працівники підприємств повинні бути позбавлені контакту з домашньою худобою або птицею.
Оскільки переважна більшість місцевого населення має власні дрібні господарства, такі громадяни не можуть працювати на підприємстві. Для керівних посад у місцевого населення часто не вистачає кваліфікації.
Крім того, є ціла низка випадків недотримання законодавства під час будівництва об’єктів промислового тваринництва, зокрема недотримання санітарно-захисних зон, пилове забруднення населених пунктів, проблеми з прокладанням та використанням доріг тощо.
При підготовці були використані матеріали НЕЦУ