Історія

tur
Давній тур

Численні викопні залишки турів, диких предків великої рогатої худоби, виявлені в Західній Азії, Північній Африці і Европе. На інших континентах ці тварини не водилися. Європейські тури, якнайдавнішим залишкам яких приблизно 300 000 років, досягали в загривку 1,8-2,1 м, тобто були значно більше за велику рогату худобу, і відрізнялися довгими, часто масивними рогами.

Ймовірно, перше одомашнення турів сталося в Південно-західній Азії не пізніше 8500 років тому. У Європі дикі тури проіснували довше, ніж в Азії і Африці: остання самка, що відноситься до цього виду, жила під охороною в Якторувськом лісу біля Варшави і померла в 1627.

Велика рогата худоба зіграла найважливішу роль в розвитку цивілізації Старого Світу: ці тварини не лише служили робочим, м’ясною і молочною худобою, але і вважалися деякими народами священними. Зазвичай, незалежно від своєї безпосередньої користі, вони символізували багатство і добробут. Велика рогата худоба була універсальним засобом обміну і у деяких племен до цих пір використовується з цією метою.

Дикі і перші одомашнені тури використовувалися тільки на м’ясо, проте із зростанням залежності людей від сільського господарства застосовувати їх сталі головним чином як робочу силу: протягом багатьох століть воли служили основними тягловими тваринами і в багатьох країнах залишаються ними до цього дня.

На ранніх етапах одомашнення вся велика рогата худоба була довгорогою: ця його форма розповсюдилася з Південно-західної Азії і з Балканського півострова до Африки (ок. 7000 років тому) і Центральну Европу (приблизно 5000 років тому). Перша короткорога велика рогата худоба майже така ж древня: виявлені кістки, яким 7000 років. Дрібні короткорогі тварини Західної Европи здобули популярність як кельтська або іберійська худоба: вони розповсюдилися до Північної і Західної Африки і на решту частки європейського континенту. Більшість сучасних європейських і американських молочних і м’ясо-молочних порід – нащадки саме цієї кельтської худоби.

Сучасні корови

“Багато років інтенсивні системи по виробництву молока розвивались без врахування поведінкових потреб молочних корів, які розглядались скоріше як механізми яких можна замінити, чим живі соціальні створіння”

Graham David Veterinary Investigation Centre, Shrewsbury, (1990)

Впродовж останніх тридцяти років в результаті генетичної селекції, націленої на високу продуктивність, об’єми вироблення молока за одну лактацію у корів виросли до приблизно 3000 літрів у фризької і до більш ніж 9000 літрів – у голштино-фризської породи. Цей стрес став причиною підвищеної сприйнятливості тварин до інфекцій, особливо, до маститу і ламініту. Молочна корова схильна також до метаболічних хвороб/голоду. Збільшене вим’я спричиняє дискомфорт і є причиною порушення ходи, що у свою чергу приводить до хвороб кінцівок унаслідок тиску всієї маси тіла тварини на бічні пальці задніх кінцівок.

У світі молочні корови дають приблизна 550 млн. тонн молока кожен рік, найбільше його продукується у Європі. Одна Великобританія має 2,8 млн. молочних корів. Прогнозується що до 2020 року Південна Азія випередить Європу по виробництву молока.

modern_dairyМолочні корови утримуються із застосуванням інтенсивних індустріальних методів які передбачають народження телят кожен рік щоб зберегти молоковіддачу. Корови є тільними і дають молоко принаймні 7 місяців на рік. За два місяці до отелу лактація припиняється. Через три місяці після отелу корова тільна знову. Часто корови народжують 2 – 4 телят і виснажуються настільки, що мають серйозні проблеми із здоров’ям, стають не плідними і в результаті відправляються на забій. Таке низькосортне м’ясо використовується для виробництва бургерів.

Телят відлучають від корів у 1 – 3 денному віці і вони після відлучення ще довго шукають свої метерів. Бички яких багато фермерів не хочуть утримувати на м’ясо часто забиваються через декілька днів після народження. Також бички часто утримуються при спеціальній системі утримання при якій їх утримують в тісних клітках і даючи спеціальний корм готують «спеціальну телятину» .

Сучасна корова генетично виведена продукувати в 10 разів більше молока чим цього потребує теля. Молочні корови дають 30–50 літрів молока на день. Таке велике навантаження спричиняє проблеми із здоров’ям, вим’я настільки збільшується у розмірі, що це спричиняє не нормальну поставу ніг і веде в майбутньому до проблем із задніми ногами, розвитку кульгавості, маститів, ендометритів, хвороб викликаних порушенням обміну речовин.

Мастити

Маститами не рідко страждають корови високопродуктивних стад. Хворіють маститами щорічно, тому виникає питання – скільки корів протягом трьох лактацій не хворіли маститом?

Мастити є великою проблемою для здоров’я корів, економічною проблемою для фермерів, але це є також і проблема добробуту тварин. Корови від маститів страждають. Так як ця хвороба лікується довго, то підключення доїльного апарату до пораженої долі вимені очевидно спричиняє страждання трохи менші ніж під час агонії. Щоб запобігти цьому потрібно дотримуватися правил вет. сан. гігієни, проектувати приміщення з врахуванням цього фактора. Ще очевидно, що недосконалість доїльних апаратів також може сприяти виникненню маститу, так як виділення молока з різних долей вимені є нерівномірне, і доїльний апарат може робити декілька качків вхолосту з однієї долі в той час, коли в іншій ще є молоко.

Третій вид маститів – це так звані літні мастити, гостре захворювання сухостійних корів і нетелів які спричиняє обширні і болючі пораження вимені. Інфікована чверть постійно поражена що призводить до ранньої вибраковки. Інфекція може виникати у середовищі де можуть бути пошкоджені соски та велика популяція мух. У Великобританії кожного року літнім маститом хворіє близько 20 тис. корів. Захворювання переноситься мухами і  найбільше виникає там де багато мух. Клінічно виявляється гарячою, твердою і збільшеною чвертю з якої виділяється  густий секрет із неприємним запахом. У гострих випадках може бути набряк скакових суглобів і кульгання. У найважчих випадках такі мастити призводять до абортів і смерті тварини.

Кульгавість

Професор Джон Вебстер один із провідних спеціалістів по молочних коровах стверджує що, кульгання є дуже серйозною проблемою для молочних корів. Вчені Ліверпульського університету дослідили 32 ферми і у їх звіті зазначалося, що протягом року на 100 корів реєструвалося 54,6 випадків кульгання.

Є багато факторів які сприяють кульгавості. Взимку корови утримуються в станках, так як станки є надто короткі для корів Голштинської породи то, задні ноги цих корів постійно знаходяться у районі транспортера для прибирання гною, де є дуже волого. Багато станків мають не пристосоване місце для відпочинку із цементною підлогою. Природно корови найкраще себе почувають на пасовищі де вони можуть спокійно лежати набагато довше, а утримання в станках заставляє їх більше стояти що також призводить до кульгавості. Також рахується що згодовування великої кількості силосу призводить до закислення рубця і спричиняє проблеми з опорно-руховим апаратом.

Хвороби кінцівок супроводжуються кульгавістю, яка у корів на високопродуктивних молочнотоварних фермах складає від 20,6 до 111,5% на рік (Борисевич В.Б., 1983; Offer J.E. et al., 2000; Хомин Н.М., 2006), при цьому втрати молока становлять до 3,3 кг на добу упродовж усієї лактації (Fourichon C. еt al., 1999). У середньому вибраковується до 27% корів із симптомами кульгавості (Esslemont R.J., 1996; Панько І.С., 1999), а економічні збитки сягають 45% від річного прибутку ферми (Enting H. et al., 1997).

Проблема захворювання кінцівок виявляється ще більш масштабною у високопродуктивних корів, що пов’язано з особливими умовами їх годівлі та утримання. До них слід віднести використання твердих підлог з обмеженою кількістю підстилки, що спричиняє погіршення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин (Kujala et al., 2004), використання раціонів зі значним умістом концентрованих кормів, що призводить до розвитку множинної полі-морбідної патології (Левченко В.І., Сахнюк В.В., 1997; Кондрахін І.П., 1998), масове поширення факторних хвороб (Литвин В.П. та ін., 2002), у т.ч. папіло-матозного пальцевого дерматиту (Hernandes S. et al., 2000). Як правило, названі фактори відіграють індукуючу та провокаційну роль у розвитку захворювань у ділянці пальців.

Кульгавість є результатом шкідливої взаємодії корови і її середовища. Сприяючі фактори можуть почати діяти задовго до того, коли з’явиться явна кульгавість. Основними сприяючими факторами є:

  • Невідповідне утримання, особливо неправильна конструкція і розмір стійл
  • Погана гігієна, особливо поверхні підлоги
  • Погана якість покриття підлоги (слизька, крута, нерівна) в приміщеннях і на вигулі
  • Погана якість проходів і доріжок (особливо при неправильному поводжені з боку скотарів)
  • Селекція яка зосереджена на високій продуктивності і при нехтуванні пристосуванням задніх кінцівок і ратиць
  • Незбалансований чи не відповідний раціон, особливо коли є занадто багато вуглеводів та білків (концкорма)
  • Надто швидка зміна раціону
  • Недостатнє використання ванн для ніг

Проблеми пов’язані із годівлею

Природнім кормом для високо удійних корів є, трава, та як додаток, сіно і т. п.. Але зараз на Заході широко застосовуються концентровані корми, в склад яких входять крохмаль, зерно, соя, рибне і м’ясо-кісткове борошно, їжа природно яку корова ніколи би не вибрала для себе. Це являється причиною шлунково-кишкових розладів і проблем з ногами. Професор Брістольського університету Webster попереджає, що: “Інтенсивне згодовування концентрованих кормів може призвести до розладів шлунку, закислення вмістимого рубця, знищення нормальної мікрофлори в рубці. Це провокує сильний дискомфорт, зниження апетиту та зменшення молоко виділення, в багатьох випадках початкові розлади в рубці можуть призвести до загального метаболічного ацидозу. Корова не тільки почуває себе погано, але і це може створювати схильність до кульгавості котра спричиняє в серйозних випадках біль і страждання”. (Webster, 1987)

Збільшення згодовування кислого силосу як зимового корму, спричиняє не тільки забруднення ферми (силос спричиняє в 200 раз більше забруднення чим стічні води) але він є настільки вологим що, різко збільшує сечовиділення і це вологе середовище є сприятливим для розвитку патогенної мікрофлори яка спричиняє хвороби ратиць і мастити а також народження не життєздатного потомства.

Кетози як симптом порушення обміну речовин

Найбільш імовірною причиною ацетонемії корів, рахується систематичне або рідше раптове згодовування молочним коровам кормів багатих білками і жирами (конц. корми) недостатність у раціонах легкозасвоюваних вуглеводів, надлишок у них білків (при висококонцентратному типі годівлі), а також одноманітний тип годівлі тварин силосом, жомом, бардою, які містять багато оцтової і масляної кислот, сприяють цьому також довге стійлове утримання, відсутність моціону та ін. Корови страждають від розладу шлунково-кишкового тракту, серцевої недостатності, нервових явищ, м’язової слабості, кульгавості, часто це призводить до летальних випадків.

Англійський вчений Webster зазначив що захворювання на гіпокальціємію спостерігається в 5-8% тварин в багатьох господарствах, що становить тисячі тварин кожен рік. І знову видається що, селекціонери ігнорують цей факт при виведенні високопродуктивних порід.

Остеомаляція – розм’якшення кісток часто спостерігається у високопродуктивних корів в період лактації. Причиною є порушення мінерального і вітамінного обміну, що виникає при надмірному згодовуванні концентрованих кормів і нестачі в раціоні солей кальцію, фосфору, вітамінів.

Хода хворої корови невпевнена і напружена, вона кульгає. Корова не може спокійно стояти і часто переступає з ноги на ногу. Хворобливо реагує на постукування по кінцівках і ребрах.

Кетоз — захворювання, яке характеризується порушенням вуглеводно-ліпідного, білкового та мінерального обміну і накопиченням в організмі кетонових тіл (ацетооцтової і бета-оксимасляної кислот та ацетону). Найбільш імовірною причиною ацетонемії корів, рахується систематичне або рідше раптове згодовування молочним коровам кормів багатих білками і жирами (конц. корми) сприяють цьому також довге стійлове утримання, відсутність моціону та інш. Корови страждають від розладу шлунково-кишкового тракту, серцевої недостатності, нервових явищ, м’язової слабості, кульгавості, часто це призводить до летальних випадків.

Пасовищна тетанія

Захворювання яке виникає внаслідок порушення обміну речовин, зокрема недостатності в організмі магнію в кормах, в наслідок швидкого переведення на пасовищне утримання.

“…це захворювання є результатом одомашнення і інтенсифікації, так як це захворювання не відоме у диких жуйних і корови не мають фізіологічного механізму для контролю за поступленням магнію в організм, допускається що цей механізм не був необхідним для виживання” (Webster, 1987)

Англійський вчений професор Webster зазначив, що захворювання на гіпокальціємію спостерігається в 5-8% тварин в багатьох господарствах, що становить тисячі тварин кожен рік. І знову видається що, селекціонери ігнорують цей факт при виведенні високопродуктивних порід.

Природно, корови на пасовиську рвуть траву з газону, 30 – 40,000 раз в день. Якщо вони цього позбавленні це може призвести до нетипової (стереотипної) поведінки такої як “обертання язика”.

Окремо також треба зупинитися на штучному осіменінні. Непродумане штучне осіменіння часто призводить до різних гінекологічних проблем. Зокрема, коли воно проводиться без врахування індивідуальних особливостей корови ( напр. малий розмір, вузькізть тазу) це спричиняє великоплідність і в результаті дуже важкі роди а після цього затримка посліду і запалення матки.

Також застосування гормональних препаратів для стимулювання охоти часто стають причиною гінекологічних захворювань.

Телята

Раннє відлучення видається не є в інтересах добробуту ні корови ні теляти. Але іншим аргументом є те, що не можливо утримувати теля разом з матір’ю в молочному стаді протягом 6-ти місяців так як у м’ясних порід тому найменш жорстокий вихід відлучати їх так рано, як це можливо.

calwТелята переводяться в такі клітки у віці 1-3 тижнів і утримуються від 4 до 8-ми тижнів. Відгодівельні клітки для телят створюють серйозні проблеми, пов’язані з поганим добробутом тварин, внаслідок обмеження їх поведінки (включаючи оральні, локомоторні і соціальні компоненти), це пов’язано з неповноцінним раціоном, зокрема із дефіцитом клітковини і заліза. Ці клітки настільки вузькі, що телята скоро не в змозі повертатися і рухатися. При такому утриманні спостерігається високий рівень хвороб і інфекцій, таких, як пневмонія і кишкові захворювання, до того ж телята страждають від сильного фізичного дискомфорту.

У деяких країнах в даний час такі системи заборонені законом, а у 2007 р. вони були заборонені на всій території Європейського Союзу для телят старше 8 тижнів.

Видалення рогових зачатків проводиться рогів за допомогою каустичних (що припікають) хімічних засобів або термокаутером протягом першого тижня життя. На жаль, телята часто піддаються цій процедурі в набагато дорослішому віці і, частенько, без місцевої анестезії. У багатьох країнах ця процедура є незаконною. Роги видаляються для полегшення догляду за тваринами і зменшення кількості травм, що наносяться іншою твариною. Роги можуть видалити і дорослій тварині, якщо це не було зроблене раніше. Робиться це часто за допомогою звичайної або дротяної пилки, а також термокаутером. Місцева анестезія застосовується рідко. Необхідно всіляко заохочувати розведення комолих (безрогих) порід, що виключити необхідність в процедурі видалення рогових зачатків і рогів у тварин.

Видалення рогових зачатків проводиться до того як появляться ріжки тобто у телят до 2-ох місячного віку і в ідеалі одразу коли рогові зачатки будуть помітні. Існує суворе застереження не використовувати хімічну каутеризацію. Видалення рогових зачатків повинне проводитися за допомогою розжареного заліза під місцевою анестезією тільки тренованим персоналом (DEFRA, 2003, Code of Recommendations for the Welfare of Livestock)

Кастрація проводиться або хірургічним шляхом, або перетягуванням, накладенням так званої кастраційної петлі на область притоку крові і сім’яний канатик. Зазвичай це робиться протягом перших тижнів життя, хоча в країнах, де велика рогата худоба міститься на пасовищах, кастрація може проводитися в набагато більш старшому віці. Дослідження показали, що всі методи кастрації заподіюють сильну біль – як гостру, так і хронічну. Кастрацію проводять для полегшення догляду за худобою, хоча деякі країни успішно розводять велику кількість не кастрованих биків м’ясних порід. Приблизно 70% вироблюваної в Німеччині яловичини – це м’ясо не кастрованих биків.

Купірування хвоста проводиться в деяких країнах, наприклад, в Новій Зеландії і Канаді, в плановому порядку, раніше вважалося що таким чином можна запобігти розповсюдженню лептоспірозу, але зараз це роблять головним чином для підтримки чистоти корови і для зручності доїння. Хвости видаляються за допомогою накладення перетягуючого гумового кільця приблизно на 12 см нижче від вульви, а потім, через 2 тижні, хвіст відрізується спеціальним пристроєм для підрізування копит або ідентичним гострим інструментом. Дослідження показали, що це викликає гострий біль і хронічне нездужання. У нас мало підстав для того, щоб стверджувати, що купірування хвоста знижує розповсюдження захворювань, окрім цього ряд досліджень так і не змогли довести, що ця процедура якимсь чином допомагає підтримати чистоту тварин.

Проблеми добробуту м’ясної худоби

  • Видалення рогових зачатків і рогів
  • Гаряче таврування
  • Прикріплення вушних бирок
  • Холодне таврування.

Процедуру видалення рогових зачатків і рогів було описано вище. При гарячому тавруванні використовується розжарене залізо для випалювання ідентифікаційного знаку на шкірі тварини. Це робиться без анестезії, і тварині так само боляче, як і вам, коли ви обпікаєтеся розжареним залізом плити. Для ідентифікації можуть використовуватися вушні бирки, хоча при крадіжці тварин їх можна з легкістю зняти. Під час холодного таврування тварині наноситься постійна мітка за допомогою переохолодженого в сухому льоду заліза, що також вважається болючою процедурою.

М’ясні телята можуть бути відлучені від матері незабаром після народження і страждати від тих же проблем, що і молочні: стрес внаслідок відлучення, а також кишкові і респіраторні захворювання, що виникають як наслідок стресу і недостатньо розвиненої імунної системи. Рівень добробуту залишених з матір’ю телят одиночного підсосу, як правило, достатньо високий.

М’ясну худобу часто розводять шляхом селекції, націленої на високі темпи росту і надлишкові розміри тих ділянок тіла, які стануть згодом «хорошим шматком» дорогого м’яса. Це привело до розвитку гена гіпертрофії м’язів у корів бельгійської блакитної породи, внаслідок чого бельгійські блакитні корови і деякі помісі з бельгійською блакитною не можуть розтелитися без допомоги породіллі. У цих тварин великі проблеми з добробутом із-за розладів родової діяльності, що включає травми родових шляхів і подальші інфекції, післяродовий парез, затримку посліду, часто кесарів розтин, біль, підвищений ризик інфекцій і постопераційні ускладнення.

Тварин, зимуючих на повністю гратчастій підлозі без підстилки, часто утримують в умовах дуже високої щільності поголів’я на одиницю площі. Вважається, що це необхідно для того, щоб тварини проштовхували гній крізь грати підлоги в резервуар для гною, що знаходиться внизу. Норма площі для м’ясних бичків вагою в 600 кг може складати всього 2,2 квадратних метра; при спробах лягти бички відчувають дискомфорт, а також піддаються ризику бути затоптаними іншими тваринами.
Основна проблема, пов’язана з поганим добробутом тварин при їх утриманні на відгодівельних майданчиках, – це відсутність укриття, де тварини могли б сховатися від негоди. У м’ясної худоби на пасовищах не так багато проблем, пов’язаних з поганим добробутом, звичайно, за умови, що там є необхідні укриття, а пасовище не перетворюється на трясовину внаслідок дуже великої кількості тварин або дощової і вологої погоди.

 Так зване CAFO (Concentrated Animal Feeding Operation) загони для худоби які займають величезні території та вміщують десятки тисяч тварин. У таких системах існують великі проблеми з добробутом тварин.