pigs“Система або процедура є сталою, якщо вона є прийнятною зараз і якщо її наслідки будуть прийнятні в майбутньому, зокрема у зв’язку з наявністю ресурсів, наслідків функціонування і моральності дії.”

D.M. Broom, In Food Chain 2001

Основною ознакою промислового тваринництва є утримання великої кількості тварин на  невеликих площах, намагання з найменшими затратами отримати найбільшу кількість продукції. Крім прибутку і вигоди власнику, ці системи породжують чимало проблем від вирішення яких буде залежати середовище проживання, добробут тварин, здоров’я людей і стан економіки у сільській місцевості.

Наскільки промислове тваринництво є сталим? Спробуємо зробити короткий аналіз взявши за основу визначення професора Брума.

“Система або процедура є сталою, якщо вона є прийнятною зараз…”

Щоб отримати при мінімальних витратах максимальну кількість продукції економиться площа, електроенергія, робиться більш дешевим технологічний процес, не беручи до уваги таких факторів як: природні потреби тварин, екологічна ситуація, не кажучи вже про морально-етичну сторону цього питання. Проблема для навколишнього середовища полягає в тому, що виходячи з потреб тварин, потрібно їх забезпечити їжею, простором, і розпорядитися відходами тваринництва.

При інтенсивних технологіях основний акцент ставиться на те, що годівля тварин проводитися з метою отримання максимуму продукції, а не для їх життя і здоров’я. У цій ситуації тварини розглядаються скоріше як механізми з виробництва продукції, а не як живі, розумні створіння, які, як і ми можуть відчувати біль і страждати. Величезні природні ресурси використовуються для інтенсивного тваринництва, щоб якомога більше вичавити з фізіологічних можливостей тварин давати м’ясо, молоко, вовну і.т.п.. Сьогодні, результатом цього підходу, стала величезна шкоди, яка завдається навколишньому середовищу сільським господарством. В основному, інтенсивне тваринництво існує для виробництва продуктів харчування. Це основний чинник, яким керується сучасне сільське господарство, і основний фактор впливу на навколишнє середовище. В останні роки, все з’являється все більше попереджень з офіційних джерел у Європейському Союзі і від екологічних організацій, про загрозу для зовнішнього середовища сучасного інтенсивного тваринництва. Інтенсивне тваринництво займає одне з центральних місць у дебатах відділу ООН з продовольства і сільського господарства (ФАО), у звіті цього відділу зазначено що: “Баланс між людськими потребами і природними ресурсами буде великою мірою залежати від того, що ми будемо робити з продукцією тваринництва”. Інтенсивне тваринництво сьогодні в Європі призвело до забруднення води, повітря, ґрунту, знищення середовища перебування диких тварин, і птахів.

Наприклад у Великобританії зараз утримується більше 200 млн. тварин (корів, свиней, овець тощо) і найбільша їх кількість утримується в інтенсивних або напівінтенсивних системах. Таке утримання має кілька важливих наслідків. Для початку, ці тварини повинні бути забезпечені високо-поживними кормами для стимулювання високої продуктивності. Загалом більше 75% с/г площ зайняті у Великобританії під вирощування кормових культур. Крім цього запаси кормів імпортуються з цілого світу. Потреба в кормах була реалізована через інтенсивне землеробство, використання мінеральних добрив, гербіцидів та інсектицидів. Інтенсифікація сільського господарства у великій мірі залежить від рішення, утримувати тварин при інтенсивних системах чи ні. Одна з найбільших проблем пов’язаних з інтенсивним тваринництвом — це утилізація відходів. Частина з них використовується як органічне добриво, але величезна кількість накопичується на невеликих територіях сильно забруднюючи їх. Є прямий зв’язок між попитом на продукцію тваринництва та забрудненням довкілля. Як вже було сказано, тварини при таких системах розглядаються скоріше як механізми для виробництва продукції а не як живі, розумні творіння. Це вимагає великих вкладень які часто стимулюються дотаціями, тому й продукція повинна бути отримана максимальна, тому здоров’я і добробут тварин знаходиться на другому місці. Потрібно мати на увазі й хвороби спільні для людей і тварин, загроза виникнення яких на тлі зниження імунітету внаслідок постійних стресів, підвищується, і також невисоку якість продуктів знову ж таки виходячи зі стану їх здоров’я. Все це в сумі; здоров’я, забруднення середовища, страждання тварин, показують величезні недоліки інтенсивних і напівінтенсивних систем тваринництва.

Для забезпечення інтенсивного росту і розмноження тварин необхідний відповідний раціон, багатий білками і енергією. Потреба виробляти велику кількість високобілкових і багатих енергією кормів, є фундаментальною причиною шкоди навколишньому середовищу. Тут виникає два питання які треба вирішити:

  • Які використовувати потенційно небезпечні хімікати для вирощування величезної кількості кормових культур?
  • Як позначиться це використання на навколишньому середовищі, тваринах які будуть харчуватися цим кормом, і в кінцевому на нас по харчовому ланцюжку?

Якщо не брати це до уваги, сільське господарство дасть нам безліч побічних ефектів які тепер представляють реальну загрозу нашому середовищі проживання. Подібно до людей, тварини повинні харчуватися білком щоб, рости, жити і розмножуватися. В основному джерелом цього білка є рослини. Тварини перетворять рослинний білок у тваринний який потрібний як будівельний матеріал для їхнього організму і продукції молока, яєць і.т.п.. В основному, для годівлі тварин потрібна пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, бобові, коренеплоди. Тепер дуже широке розповсюдження отримало вирощування сої як корму з дуже великим відсотком білку. Приміром, соя містить 55% білку в порівнянні із злаковими 12-17%. Ці корми містять незамінні амінокислоти які не можуть синтезуватися тваринами, і в цьому відношенні соя самий придатний корм. Однак вирощування сої вимагає теплого клімату. І для отримання більш дешевого білку часто вводять в раціони с/г тварин білок тваринного походження такий як кісткове, м’ясо-кісткове, рибне борошно що не є природним кормом для жуйних. У Великобританії використання великої кількості таких додатків призвело до спалаху губкоподібної енцефалопатії так званого “коров’ячого сказу” і надалі ці корми були заборонені. Дослідження проведене екологічною організацією “Друзі Землі” показало що для кожного виробленого кілограмe яловичини потрібно 5 кілограм високобілкового корму. Молочна корова при інтенсивному утриманні ймовірно за рік буде споживати приблизно 4700 кг злаків і силосу і майже 1650 кг концентрованих кормів.

Інша проблема це, істотне збільшення споживання енергоносіїв таких як газ, бензин, вугілля. Електрика необхідна для обігріву та освітлення ферм, забезпечення технологічного процесу, бензин для машин. І це веде до порушення екобалансу Землі і виснаження її ресурсів. Сільське господарство, головний споживач води. Було визначено що 65% всієї прісної води на рік у світі використовується в сільському господарстві в порівнянні з 24% в промисловості. 87% використаної прісної води вже не відновлюється. На зрошуваному ґрунті вирощується близько 33% всесвітньої кормової бази. При тому вода, стає з кожним роком все більш недостатнім ресурсом. За даним ООН понад 40 країн страждають від дефіциту води. Середня величина опадів 700 мм на рік, що є еквівалентним 7 мільйонам літрів на 1 гектар, вважається що середній регіон для нормального функціонування сільського господарства потребує 5 мільйонів літрів води на гектар у рік, хоча деякі зернові культури та тварини можуть споживати і менше. Багато цієї води не відновлюється. Це означає, що мільйони літрів води використовуються для гектара врожаю. Прораховано, що наприклад на один гектар кукурудзи необхідно 4 млн. літрів води у вегетаційний період у той час як 2 млн. випаровується. Які значення цих чисел для тваринництва?

Беручи до уваги велику кількість корму, якого потребують високопродуктивні тварини, було підраховано, що для виробництва 1 кг тваринного білка потрібно в 100 разів більше води ніж на 1 кг рослинного. Щоб отримати наприклад, 1 кг яловичини потрібно 100 кг фуражу і 4 кг зерна. Це означає, що для виробництва 1 кг яловичини потрібно від 10 до 20 тисяч літрів води в залежності від інтенсивності росту тварин. Також величезної шкоди приносить засолення ґрунту в наслідок іригації, внаслідок чого, у світі, сільське господарство втрачає 2 мільйони гектарів на рік с/г земель. Окремо хотілося б відзначити втрати флори і фауни в слідстві освоєння нових територій під с/г площі. Вирубуються мільйони гектарів лісів цих справжніх “Легень Планети”. Зникають десятки видів диких тварин і птахів. Багатьом доводиться шукати нові місця проживання.

Приблизна популяція свиней і худоби у світі 2,5 мільярди голів, вони виділяють з відходами біля 80 мільйонів тон азоту кожен рік.  Уся популяція людей для порівняння, виділяє лише 30 мільйонів тон. В США  кількість відходів від продуктивних тварин у 130 разів більша ніж у людей, при тому що утилізація відходів тварин є складнішою процедурою. Якщо кількість відходів перевищує площі с/г угідь які здатні адсорбувати це, тоді гній з розряду цінного добрива перетворюється у фактор токсичного забруднення.  Поміж 1989 і 1998 роками кількість свинокомплексів у штаті Північна Кароліна різко зросла, відповідно зросла кількість гною яку потрібно було утилізувати. Вихід був знайдений у створені так званих “лагун”, величезних резервуарів для накопичення і зберігання гною.  У 1999 році штатом прокотився буревій який супроводжувався повінню, це призвело до того, що багато акрів с/г угідь та річки були забруднені великою кількістю екскрементів, в результаті забруднення річок загинула величезна кількість риби і були витрачені мільйони доларів на очищення цієї території. Інша проблема стосується герметичності лагун, дуже часто гній просочується у ґрунт забруднюючи ґрунтові води нітратами калію і амонію.

Забруднення підземних вод нітратами з гною, може створити серйозну небезпеку для здоров’я населення. Наприклад, високий вміст нітратів у колодязній воді поблизу тваринницьких ферм були пов’язані з великим ризиком викидня у вагітних жінок. У важких випадках, забруднення нітратами може викликати метгемоглобінемію, або, так званий  “синдром синьої дитини”, форми дитячого отруєння, у якому здатність еритроцитів крові переносити кисень значно знижується викликаючи синюшність шкірних покривів, в особливо критичних випадках це може закінчитися смертю.

Китайське державне управління з охорони навколишнього середовища повідомляє, що промислові тваринницькі ферми стали одним з основних джерел забруднення навколишнього середовища. У 1995 році, наприклад, 1,7 млрд. тонн необробленого гною було скинуто в ріки, воду яких часто використовують як питну. Це має негативний вплив на постачання прісною водою Китаю. Відходи від свиней і птахоферм в центральному Китаї в дельті річки Янцзи виділяють у 40 разів більше азоту, ніж усі заводи в регіоні, разом узяті. Ці відходи тваринництва викликали евтрофікацію поверхневих вод в дельті річки Янцзи. Це виснажує запаси життєво важливого кисню у воді і загрожує виживанню аквафауни і аквафлори. Китайською академією наук було досліджено забруднення важкими металами з гною худоби і домашньої птиці що вирощуються у промислових системах, в провінції Цзянсу. Результати дослідження показали високі концентрації міді, цинку, хрому, свинцю і кадмію, концентрація міді в гної досягає 1726,3 мг/кг. Було встановлено що забруднення цими важкими металами, шкідливо впливає на ембріональний розвиток.

Гній також містить патогенні мікроорганізми, які можуть викликати захворювання у людей. Наприклад, гній з промислових тваринницьких ферм може забруднювати воду кишковою паличкою, патогеном що знаходиться у фекаліях тварин. У Мічигані (США) в 2001 році, зразки води взяті нижче за течією місце розташування ферми великої рогатої худоби, показали перевищення державного максимального стандарту для кишкової палички в поверхневих водах у 1900 разів. В м. Уолкертон, Онтаріо, більше 1300 жителів, постраждали від отруєння кишковою паличкою, після того як відбулося забруднення питної води промисловою фермою де вирощувалася ВРХ.

У гної знаходяться і інші хвороботворні збудники що спричиняють діарею, це: Camplyobacter, Yersinia enterocolitica, Salmonella і Listeria. Гній також може містити Streptococcus suis, що може викликати менінгіт і Brucella suis, що призводить до бруцельозу. У відходах тваринництва також можуть перебувати віруси, в тому числі вірус гепатиту Е, Toxoplasma gondii і Cryptosporidium.

Відходи тваринництва на промислових тваринницьких фермах також можуть містити цілу низку різних фармацевтичних препаратів, включаючи антибіотики і гормони. Їх так багато, що 75% препаратів можуть виділятися сільськогосподарськими тваринами з калом і сечею в не змінному вигляді, це може стати причиною забруднення підземних вод і ґрунтів. Гормони використовують як стимулятори росту продуктивних тварин і їх залишки знаходять в яйцях, м’ясі та молочних продуктах а також, вони виділяються з калом і сечею. Дослідники виявили, що деякі з цих гормонів руйнують ендокринну систему і можуть впливати на репродуктивну  систему тварин і людей. Наприклад, дослідники виявили, що у риби яка була у контакті із  стоками з відгодівельних майданчиків, було значне пошкодження репродуктивної системи. Самці риби втрачають відтворювальну здатність, у них зменшуються сім’яники а у самок  знижуються рівні естрогену. У стоках із сільськогосподарських полів удобрених гноєм також виявлені значні рівні гормонів.  Ці хімічні речовини можуть також представляти загрозу для здоров’я людини. Дослідники з університету Тафтса, Бостон, Массачусетс виявили, що вони можуть збільшувати ризик виникнення раку молочної залози і раку яєчників у жінок, а також раку сім’яників та олігоспермію у чоловіків.

Зважаючи на вищевказані негативну дію залишків гормонів у м’ясі, на здоров’я людей,  ЄС заборонив використання стероїдів. Але гормони росту все ще використовують на багатьох промислових фермах в інших частинах світу.

Рис. Збільшення свиноферм призводить до збільшення використання антибіотиків як стимуляторів росту та з профілактичною метою

Джерело: 2004 Agricultural Resource Management Survey, Version 4.
Джерело: 2004 Agricultural Resource Management Survey, Version 4.

Забруднення повітря

Промислове тваринництво також може мати негативний вплив на якість атмосферного повітря. Гній розкладаючись виділяє від 160 до 400 летючих сполук, в тому числі аміни, меркаптани, жирні кислоти, сульфіди, феноли, аміди й скатоли.  Дослідження, проведені Університетом Дьюка (США) виявило, що мешканці, які проживають поблизу свиноферми відчувають роздратування, депресію, гнів, втому, сплутаність свідомості, і зниження енергії. Дослідження, опубліковане в журналі Journal of Agricultural Safety and Health , показало, що жителі що живуть поблизу промислових тваринницьких ферм мають більш високий рівень захворювань дихальних шляхів, скаржаться на нудоту, втому, закладення вух, подразнення очей, носа і горла. Сірководень, газ, що піднімається з лагуни гною і має запах тухлого яйця, може викликати захворювання дихальних шляхів і головні болі, а при високих концентраціях може призвести до незворотного пошкодження органів дихання. Великі промислові ферми можуть негативно впливати на якість життя мешканців, які живуть поруч з ними.

Вплив на тваринників

Робітники на промислових тваринницьких фермах можуть працювати у приміщенні від 50 до 60 годин на тиждень, знаходячись під тривалим впливом високих концентрацій токсинів які знаходяться у повітрі, серед них бактеріальні ендотоксини, грибкова цвіль, і гази гною сірководень та аміак. Пил на промислових тваринницьких фермах є “органічною сумішшю” алергенів, включаючи фекалії комах, тварин і птахів, частинки волосся і шкіри тварин, пилок, антибіотики, компоненти кормів і пестициди. Дослідження Університету штату Айова виявили, що існує зв’язок між часом що проводять робітники на промислових тваринницьких фермах, і зниженням об’єму форсованого видиху (ОФВ), який є визначником загального легеневого здоров’я.

Дослідники з США, Швеції, Канади, Нідерландів і Данії виявили, що близько 50% робітників промислових свиноферм, мають одне або більше захворювань таких як: бронхіт, професійна астма, гіпер-реактивне захворювання дихальних шляхів, синдром токсичного органічного пилу (TODS), хронічне подразнення слизових оболонок, або інтоксикація сірководнем. Дослідження в школі ветеринарної медицини в Німеччині показало, що на додаток до  небезпеки від вдихання токсичних газів, робітники свиноферм можуть також мати проблеми із здоров’ям в результаті вдихання пилу забрудненого антибіотиками. Це дослідження виявило, що 90%  проб пилу відібраних на промисловій свинофермі були забруднені антибіотиками, в пробах були знайдені тилозин, різні тетрацикліни, сульфаметазин і хлорамфенікол. Інші дослідження, проведені в Канаді показали, що робітники, зайняті в промисловому свинарстві мають швидке зниження функціональної здатності легень, що у майбутньому може призвести до розвитку хронічної легеневої недостатності. Інше дослідження, проведене у Канаді виявило, що метод виробництва (кліткові батареї чи на підлозі) впливає на поширення респіраторних симптомів і функцію легень у робітників. Згідно результатів дослідження, робітники які працюють там де використовують кліткові батареї переважно мають хронічний кашель і хрипи а також зниження функціональної здатності легень. Дослідження в Ірані виявило, що працівники в господарствах де вирощують  курчат-бройлерів часто хворіють респіраторними захворюваннями причиною яких є дія  ендотоксинів які потрапляють в організм під час роботи. Вплив поєднання аміаку, пилу і ендотоксинів на фермах призвело до збільшення респіраторних захворювань у тваринників.

Рівень травматизму у працівників на сучасних бійнях в Сполучених Штатах, згідно повідомлень в три рази вища, ніж на типовій американській фабриці. Хоча є мало інформації про кількість виробничих травм у м’ясній промисловості в країнах що розвиваються, проте, подібність систем, що використовуються разом з відсутністю регулювання, робить вірогідним, що рівень проблем із здоров’ям і рівень травматизму у працівників цих країн на промислових фермах і бійнях, високі. Так само, швидкість, з якою працівники працюють при  високій пропускній здатності бійні створює загрозу отримання травми і загрожує добробуту тварин. Щороку близько однієї третини працівників м’ясопереробних підприємств отримують виробничі травми, що вимагає медичної допомоги. Існує доказ того, що ці цифри значно занижені і не відображають фактичної чисельності травм. Багато працівників м’ясопереробних підприємств в США є нелегальними іммігрантами, вони ризикують бути депортованими, якщо повідомляють про свої травми. Повинні бути терміново проведені заходи по техніці безпеки і правильному забою тварин. Це могло б покращити не тільки безпеку працівників, а й добробут тварин під час забою.

map
Глобальне поширення свинарства (FAO 2007 рік)

Непрямий вплив

Між 1996 і 2001 роками, на 126% збільшилася кількість торгових точок McDonald’s в Азії, Тихоокеанському регіоні, Близькому Сході і Африці.  У Китаї, є більш ніж 500 точок McDonald’s і 1200 KFC. Тільки в 2004 році, відкрилося 275 нових ресторанів KFC. В Індії індустрія швидкого харчування росте на 40% в рік і були прогнози на 2005 рік що прибутки становитимуть більше мільярда доларів. У 2002 році дві третини споживання м’яса  припадали на країни що розвиваються. У 1995 році на Філіппінах, наприклад, звичайний філіппінець з’їдав 21 кілограм м’яса на рік. Менш ніж через десять років, філіппінці їдять майже 30 кілограмів. За даними ВООЗ і ФАО, кількість серцево-судинних захворювань в даний час в Індії і Китаї більша, ніж у всіх економічно розвинених країнах разом узятих. Медичне обстеження у Китаї показало, що в результаті високого споживання жирів і білків за останнє десятиліття, частка надлишкової маси тіла підлітків у Китаї збільшилася в три рази.

Витрати на ці хронічні захворювання в системі охорони здоров’я країни не слід недооцінювати. Дослідження, проведене у Великобританії показало, що гіпертонія, ішемічна хвороба серця, діабет 2 типу, остеоартроз, рак та інсульт тільки в 2002 році обійшлися системі охорони здоров’я приблизно в £457 млн. (822 млн. дол. США), і все це може бути пов’язано зі збільшенням споживання тваринного жиру та білків. Страви такі наприклад, як курячі нагетси та гамбургери в ресторанах швидкого харчування як правило, містять велику кількість тваринних жирів і є висококалорійними. Типова їжа може містити 60 грамів жирів і більше 1100 калорій. Реклама і популярність закладів швидкого харчування, швидше за все, вносить свій внесок у ріст рівня ожиріння і хронічних хвороб у всьому світі. У США, наприклад, 65% населення має надлишкову вагу або страждають ожирінням. За даними Центру з контролю захворювань, ожиріння скоро наздожене куріння як основна причина смерті в США. Дійсно, ожиріння в даний час стає глобальною епідемією. За даними ВООЗ більше 300 мільйонів дорослих страждають ожирінням, з них, 115 мільйонів людей у країнах, що розвиваються. Ожиріння підвищує ризик виникнення хвороб серця, інсульт, діабет і різні види раку — ці чотири захворювання відповідальні за більш ніж половину всіх випадків смерті в промислово розвинених країнах.

Табл. Зміни у глобальній людській популяції, свиней і птиці, виробництві і міжнародної торгівлі м’яса свиней і птиці в період між 1996 і 2005 роках.

Джерело: FAOSTAT
Джерело: FAOSTAT

Інфекційні захворювання

Хоча загальний ефект від постачання поживних речовин людям що недостатньо харчуються дає змогу покращити здоров’я, зараження людей хворобами може здійснюватися через їжу тваринного походження. У більшості країн, закони і практика гігієни харчування призвели до зменшення частоти виникнення харчових отруєнь та хвороб харчового походження. Деякі проблеми залишаються, але можуть виникнути нові проблеми. Велика локальна концентрація тварин може призвести до великої ймовірності, що особливості збудника буде присутній на проведення тварин і широкого використання профілактичних препаратів може збільшити ймовірність того, що нові, більш вірулентних штамів збудників виникне. Транспортування тварин може поширювати збудників, які можуть інфікувати людей чи інших тварин. Більш детально див. “Антибіотики – порятунок чи суїцид?”

Пташиний та свинячий грип

Пташиний грип, або “грип птиці”, – інфекційна хвороба тварин, викликаних вірусами, що звичайно заражають тільки птицю, а також іноді свиней. Поки вважається, що всі  різновиди птиці сприйнятливі до інфекції, домашня птиця особливо вразлива до інфекції що може швидко досягти розміру ензоотії.

Хвороба у птиці має дві форми. Перша: спричиняє не гостре захворювання, яке інколи виражається тільки скуйовдженим пір’ям або зменшенням яйцекладки. Більш небезпечною є друга форма, відома, як “дуже патогенний пташиний грип”. Ця форма, яка була вперше зареєстрована в Італії в 1878 році, є надзвичайно контагіозною для птиці і швидко закінчується смертю, смертність наближається до 100%. Птиця може загинути в той же день коли вперше з’являються симптоми.

Існують докази, що низько-патогенний пташиний грип може перейти у високо-патогенний. Протягом останнього десятиліття були зареєстровані різні спалахи вірусу у домашньої птиці, в основному в Північній Америці і Європі, а також у Мексиці, Чилі та Пакистані. У Мексиці, у 1994 році, вірус низько патогенний (НПГ) H5N2 мутував у високо-патогенний тип вірусу пташиного грипу та поширився на Гватемалу у 2000 році і в Сальвадор в 2001 році, ймовірно, за допомогою торгівлі. Імовірно що в обох випадках, епідемії пташиного грипу H7N7 в Нідерландах у 2003 році (Stegeman та ін., 2004 р.) і епідемії пташиного грипу H7N3 в провінції Британська Колумбія, Канада в 2004 році  (Power, 2005 р.), інфекції НПГ серед свійської птиці передували появі високо патогенного грипу птахів у різних пташниках на тих же комерційних фермах. В Італії 1999/2000 рр. епідемії високо-патогенного вірусу H7N1 пташиного грипу передували 199 повідомлень про спалахи низько-патогенного H7N1 в тому ж регіоні. З іншого боку, в період з середини 1990-х років і 2004 році НПГ вірус H7N2  як видається, був ендемічним в деяких районах США, пов’язаних з ринками живої птиці, без перетворення в високо-патогенний вірус пташиного грипу.

Вчені знають, що пташині і людські віруси грипу можуть обмінятися генами, коли особа одночасно заражається вірусами обох різновидів. Цей процес обміну генів в середині людського тіла, може дати початок цілком новому підтипу вірусу грипу, до якого не багато, якщо є, людей мали би природний імунітет. Окрім того, існуючі вакцини, які вдосконалюються кожен рік проти багатьох існуючих тепер різновидів і захищають людей протягом сезонних епідемій, не будуть ефективними проти цілком нового вірусу грипу.

Якщо новий вірус містить достатньо людських генів, може відбуватися передача безпосередньо від однієї особи до іншої (замість тільки від птахів до людей). Коли це трапляється з’являються умови для початку нової пандемії грипу. Більше всього викликає занепокоєння ситуація, при якій передача вірусу від особи до особи привела б до послідовного утворення гострого захворювання з високою смертністю. Це було б подібно до ситуації протягом великої пандемії грипу 1918-1919 рр., коли з’явився і облетів навколо земної кулі приблизно за 4-6 місяців, цілком новий підтип вірусу грипу. Декілька хвиль інфекції відбувалися понад 2 роки, убивши в загальному 40-50 мільйонів людей.

Свині можуть потенційно зіграти важливу роль у появі нових типів вірусу грипу так як вони можуть бути заражені пташиним чи яким-небудь людським вірусом (Kida et al., 1994; Schulz et al., 1991 р.). Gilchrist та ін. (2007 р.) помітили що близькість птахофабрик та свиноферм   сприяють виникненню і поширенню вірусів грипу але досі існують повідомлення тільки про те, що ці віруси переходять з домашньої птиці на свиней, а не навпаки. Класичний H1N1 вірус свинячого грипу дуже схожий на вірус що спричинив в 1918 – 1919 рр. пандемію грипу людини і поширений уже в багатьох країнах світу. Віруси типу H3N2 людського походження були виділені від свиней в Європі та Америці незабаром після їх появи у людей (Webby і Webster, 2001) і у свиней на півдні Китаю (Peiris та ін., 2001 р.), де вони сумісно циркулювали з H9N2 вірусами що мали потенціал рекомбінації з H5N1. У США, спалахи респіраторних захворювань у свиней були викликані вірусами грипу які виникли з рекомбінації людського H3N2, класичного свинячого і пташиного грипу H1N1 вірусних генів (Zhou та ін., 1999 р.)

Таким чином, відзначається, що пташиний грип в даний час має досить велике поширення  серед промислової птиці (і в меншій мірі, свиней) і населення, що високо патогенні штами з’являються або були виявлені із зростанням частоти виникнення. Це може бути пов’язано з істотним збільшенням кількості птиці (25%) протягом останнього десятиліття і/або змінами в птахівництві, а також, із розширенням діагностичних можливостей та кращої звітності про захворювання та/або зміни у птахівництві (Капуа і Олександр, 2006). Хоча особлива роль промислових тваринницьких підприємств в появі нових захворювань до кінця ще не є зрозумілою, Рада по сільському господарству, науці і техніці (CAST, 2005) попереджає, що основним наслідком сучасних промислових систем виробництва продукції тваринництва є те, що вони потенційно дозволяють можливості швидких мутацій і поширення патогенних мікроорганізмів.

Усі типи віруси грипу, включаючи ті, які регулярно викликають сезонні епідемії грипу у людей, генетично нестійкі і добре адаптовані уникати захисних систем організму. Віруси грипу мають недостатньо добрі механізми для “корегування” і виправлення помилок, які відбуваються протягом реплікації. В результаті цих некоректних помилок, генетичний склад вірусів змінюється, і так як вони реплікують в людях і тваринах існуючий штам замінюється новим антигенним варіантом. Ці постійні, довготривалі і зазвичай маленькі зміни в антигенному складі вірусу грипу відомі як “антигенний дрейф”.

Тенденція вірусів грипу, зазнавати частих та постійних антигенних змін робить необхідним постійний контроль глобальної ситуації з грипом і річні регулювання складу вакцин грипу. Віруси грипу мають ще одну характеристику яка викликає велику тривогу: вірус грипу А, зокрема підтипи різних різновидів, можуть обміняти або “перемістити” генетичні матеріали і злитися. Цей процес, відомий як “антигенне переміщення”, створює новий підтип відмінний від обох батьківських вірусів. Оскільки населення не матиме ніякого імунітету до нового підтипу і оскільки ніякі існуючі вакцини не можуть надати захист, антигенне переміщення спричиняло надзвичайно смертельні пандемії. Щоб це трапилося, новому підтипу потрібно мати гени людські вірусу грипу, які роблять його готовим для передачі від людини до людини сталий період.

Довго вважалося що умови, сприятливі для появи антигенного переміщення є серед людей що живуть поблизу свійської птиці і свиней. Оскільки свині сприйнятливі як до пташиного, так і до вірусів ссавців, зокрема, до людських штамів, вони можуть служити “резервуаром змішування” видираючи генетичний матеріал з людських і пташиних вірусів в результаті призводячи до появи нового підтипу. Недавні події, проте, ідентифікували другий можливий механізм. Є свідоцтва того, що люди також можуть служити “резервуаром змішування” для частини з 15 підтипів пташиного вірусу грипу що циркулюють в пташиних популяціях.

Висновки

У нещодавній заяві, Американська асоціація громадської охорони здоров’я закликала до мораторію на будівництво нових промислових тваринницьких ферм поки не буде зібрано  більше наукових даних про ризики пов’язані з ними, і до проведення додаткових досліджень про екологічні наслідки таких підприємств, особливо у зв’язку з ризиком для немовлят і дітей.

В 2001 році в доповіді Світового банку було заявлено, що в секторі тваринництва зростає “існує значна небезпека того, що бідніші будуть витіснені, середовищу завдана шкода, і існує загроза глобальній безпеці продуктів”. Він пообіцяв використовувати “людський підхід” до розвитку проектів по тваринництву, які будуть скорочувати масштабів бідності, захисту стійкості середовища, забезпечення безпеки продуктів і сприянню добробуту тварин.

Людство росте і має потребу в їжі досягаючи мети шляхом найменшого опору, в результаті чого, завдається непоправної шкоди нашому середовищу проживання. Якщо взяти до уваги тільки ці факти і цифри не рахуючи багато чого іншого, про що не було сказано, ми бачимо всю безперспективність інтенсивного тваринництва,  людство повинно переглянути багато систем ведення сільського господарства в тому числі й інтенсивне тваринництво, переходячи на більш продумане і стале, з точки зору екології, здоров’я і гуманності.

Поки світ віддає перевагу інтенсивним системам. Але це може розглядатися швидше як вигідний бізнес чим засіб прогодувати людство, екстенсивні і змішані системи, що мають кращі умови щодо добробуту тварин повинні більше стимулюватися. Екологічно чиста продукція повинна мати маркування, щоб дати можливість вибору покупцям, купувати чи ні, продукти які були отримані при поганому поводженні з тваринами, і нанесенні шкоди зовнішньому середовищі.

Олександр Богачик

За матеріалами:

  1. “Industrial Animal Agriculture – The Next Global Health Crisis? ”, WSPA 2005.
  2. Compassion in World Farming Trust, 2004 , “The Global Benefits of Eating Less Meat ”
  3. D.M. Broom “In Food Chain” 2001, 148-151. Uppsala: S. L. U. Services
  4. J.Otte, D.Roland-Holst, D.Pfeiffer, R.Soares-Magalhaes, J.Rushton, J.Graham і E.Silbergeld  “Industrial Livestock Production  and Global Health Risks”, 2007.
  5. WSPA, “Aavian Influenza – Frequently Asked Questions”,  2005.

Скачати у pdf